Місяць: Березень 2023

Сухопутний шлях «Матроса»: історія бердянського прикордонника

За сім років служби він пройшов чималий шлях: спочатку була окрема бойова прикордонна комендатура, згодом Луганський прикордонний загін, участь в операції Об’єднаних сил, повномасштабне вторгнення, бої за Батьківщину, потім поранення, реабілітація і знову однострій, і знову разом з побратимами.

Сергій з позивним «Матрос» вступив до лав Прикордонної служби в 2016 році, після закінчення Бердянського університету менеджменту і бізнесу. За час першого контракту служби юнак зрозумів, що тут він на довго, бо обрав справу до душі.

У 2020 році Сергій вирушив на східну частину України, аби разом з побратимами протистояти ворогу, який окупував частину нашої землі та, зрештою, звільняти тимчасово окуповані території.

«Молоді хлопці стояли до останнього подиху за кожен метр рідної землі, – згадує Сергій. – Цей несамовитий патріотизм та відданість державі не могли не надихати. Ці бійці були нашою рушійною силою, за що я їм дуже завдячую, та ще й тому, що маю змогу жити далі і продовжувати боротьбу за мирне небо нашої України. Два роки на Сході були чи не найважчими для мене, і не тому, що ракети, обстріли чи ворог лякав мене, найскладніше було усвідомлювати неможливість повернути тих, хто віддав своє життя за Батьківщину, її волю та незалежність».

19 травня 2022 року утримуючи позиції та відбиваючи штурмові атаки ворога на підступах до міста Святогірськ, що на півночі Донецької області, «Матрос» отримав поранення. Після лікування та реабілітації, воїн повернувся до служби.

«Підлатав рани і гайда в стрій, звільняти рідну землю від кремлівських щурів і тих, хто лише вдавав, що він свій – українець», – говорить Сергій.

Наразі прикордонник боронить Запорізьку область і налаштований виключно на Перемогу, бо на власні очі бачив, яку ціну заплатили його побратими, аби ми жили під жовто-блакитним стягом.

За особисту мужність та героїзм, проявлені у визвольних боях, Матрос був нагороджений медаллю «За військову службу Україні», а також нагрудним знаком Державної прикордонної служби України «За мужність в охороні державного кордону».

За матеріалами Бердянського прикордонного загону.

Депутатка Запорізької обласної ради Юлія Корнієнко співпраціє з окупантами

У грудні минулого року окупаційна влада міста Токмак створила та зареєструвала за російським законодавством псевдоустанову під назвою «государственное бюджетное учреждение здравоохранения «токмакский городской центр первичной медико-санитарной помощи». Керувати цим незаконним «учрєждєнієм» рашисти призначили Юлію Корнієнко. Про це можна дізнатись із сервісу перевірки та аналізу російських юридичних осіб та підприємців «Rusprofile», який генерує актуальні дані із державних реєстрів рф.

Юлія Корнієнко є діючою депутаткою Запорізької обласної ради від вже забороненої партії «Опозиційна платформа – За життя» і входить до постійної комісії з питань місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою.

З 2021 року вона виконує обов’язки головного лікаря Токмацького центру первинної медико-санітарної допомоги. Після захоплення міста ворогом, Корнієнко на підконтрольну територію не евакуювалась та від виконання своїх депутатських обов’язків усунулась. Проте знаходить час та можливість їздити до тимчасово окупованого Криму.

36-річна Корнієнко (у дівоцтві Христюк) з 2015 року числиться директоркою та співвласницею ТОВ «ПМК-ПІВДЕНЬ», яке зареєстровано у Токмаку та займається роздрібною торгівлею пальним.

Вона є відкритою прихільницею «руського миру» – до повномасштабного вторгнення приймала участь у форумі «Жінки за Мир», організованому екс-нардепкою від «ОП-ЗЖ» Юлією Королевською. Зараз в якості головного лікаря своєї псевдоустанови Корнієнко бере участь у проєкті «Женщины за здоровое общество», який проводиться в рф місцевими організаціями «Россия – страна возможностей» та «Советом Евразийского Женского форума». Метою цього проєкту заявлена «допомога жінкам-лідерам у реалізації соціальних проектів, обміну знаннями та досвідом», з проведенням зустрічей цієї спільноти у суб’єктах російської федерації.

Колабораційні дії депутатки Юлії Корнієнко щонайменше підпадають під ознаки злочину, передбаченого частиною 4 статті 111-1 Кримінального кодексу України – добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.

Оскільки будучи в.о. головного лікаря Токмацького ЦПМСД, Корнієнко зайняла нову фейкову посаду, вона фактично передала матеріальні ресурси та інші активи установи представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, її дії можуть кваліфікуватися і за ознаками статті 111-2 КК України (Пособництво державі-агресору), порушення якої карається більш суворо – позбавленням волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.

Чекаємо на реакцію української правоохоронної системи.

Бердянський священик Віталій Гогунський фігурує у справі про державну зраду

В лютому поточного року головне слідче управління Національної поліції України тричі викликало до Києва бердянського протоієрея, настоятеля храму Святителя Миколая Чудотворця Віталій Гогунського.

Правоохоронці планували провести з ним певні слідчі дії в рамках провадження за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу (державна зрада в умовах воєнного стану).

Гогунський є участником воєнних дій в Афганістані та священослужителем Української православної церкви Московського патріархату.

У ворожих псведо-ЗМІ недноразово проходила інформація, що представники Бердянської єпархії УПЦ з перших днів повномасштабного рашистського вторгнення активно співпрацюють з місцевою окупаційною владою, тому опублікована поліцією повістка подиву не викликає. Судячи з її тексту, фігурант процесуального статусу в кримінальному провадженні наразі не має.

Вищевказана стаття передбачає покарання від 15 років до пожиттєвого позбавлення волі з конфіскацію майна.

У російському держреєстрі з’явились двійники фірм оточення нардепа Пономарьова

У жовтні минулого року з’явилась інформація про те, що окупаційна влада Бердянська почала «віджимати» підприємства народного депутата України Олександра Пономарьова. У ворожих медіаресурсах це називали «націоналізацією» або «переходом під зовнішнє управління». Як це нібито відбувалось із заводами «Агрінол», «АЗМОЛ» та «Бердянські Жниварки» ми вже розповідали.

Наразі відомо, що приблизно в той же час Пономарьов залишив Бердянськ і в січні з’явився у Верховній Раді. Багато хто з громадян не повірив в його образ жертви і досі задає питання щодо можливої співпраці нардепа з російською стороною. І для цього є певні підстави.

24 листопада в державному реєстрі країни-агресора (доступ до даних якого ми маємо завдяки «Rusprofile» – сервісу перевірки та аналізу російських юридичних осіб та підприємців) з’явились такі собі ЧП «Азов-Сокол» та ООО «Азов Круиз» – з бердянськими адресами реєстрації по вулиці Бахчисарайській, 1 та 6 відповідно.

У Бердянську аналогічні фірми існують вже давно. Приватне підприємство «Азов-Сокол» засновано в 2003 році та зареєстровано по вулиці Бахчисарайська, 1 – за цією адресою в радянські часи був розташований дитячий оздоровчий табір «Сокіл». Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов Круїз» зареєстровано в 2019-му по вулиці Бахчисарайська, 6 – де фактично розміщуються споруди працюючого ДОЦ «Факел».

За даними аналітичної системи YouControl, обидві вони входять до «групи Олександра Пономарьова». Їх керівником є племінник нардепа Руслан Пономарьов. Він же одноособово числиться засновником «Азов Круїзу», а «Азов-Соколом» володіє спільно з Ігорем Добичею (чоловіком сестри нардепа) та Володимиром Люцкановим – діючим депутатом Запорізької обласної ради, який, як і Пономарьов, обирався за списками вже забороненої партії «ОП-ЗЖ».

Директором російских фірм-тезок вказано Михайла Висоцького. Він з 2019 року є співробітником ПП «Курорти Приазов’я», яке також належить до «групи Олександра Пономарьова» та до структури якого входить ДОЦ «Факел».

Можна припустити, що реєстрація «Азов Круиз» та «Азов-Сокол» за російським законодавством на території тимчасово окупованого Бердянська відбулась без відома Пономарьова та Люцканова. Але тоді виникає питання, чому «націоналізація» бізнесу нардепа, який нібито не погодився на співпрацю з ворогом, відбувається вибірково? Чому рашисти одні підприємства у нього «віджимають», а інші дозволяють вносити до свого держреєстру як приватні та ще й за «комунальною» адресою?

Так-так, досліджуючи «Rusprofile», ми виявили, що Михайло Висоцький є директором ще і в так званому «коммунальном учреждении детский оздоровительный центр «Факел» военно-гражданской администрации города Бердянска» з реєстрацією по вулиці Бахчисарайська, 6.

Отже зафіксуємо: співробітник ПП «Курорти Приазов’я», яке підконтрольне Олександру Пономарьову, одночасно керує псевдокомунальною установою в окупованому Бердянську та приватними фірмами, які є двійниками українських підприємств нардепа, що зареєстровані в державному реєстрі росії та ще й за спільною адресою.

Всі ці юридичні хитросплітіння можуть вказувати на те, що громадянин рф Олександр Пономарьов намагається створити собі легенду жертви обставин, вийти сухим із води та ще й при цьому зберегти контроль над своїм бізнесом у Бердянську.

Окупаційна влада визначилась з виглядом пам’ятника «российскому воину-освободителю» у Бердянську

З Москви до тимчасово окупованого Бердянська прибув архітектор Микита Шангін, відомий як колишній гравець клубу знавців «Що? Де? Коли?». Він разом із російським скульптором Кирилом Чижовим розробив проект пам’ятника «російському воїну-визволителю».

Окупаційна адміністрація спочатку хотіла встановити його на Приморській площі. 12 червня, в день росії Сауленко та військовий комендант Артем Бардін помпезно «відкрили» навпроти головної сцени міста заставний камінь. Але тепер ці плани змінилися – для пам’ятника вирішили підшукати інше місце.

За задумом, пам’ятник буде зображати солдата, що стоїть навколішки, на руки якого дівчинка з глечика ллє воду. Більш цинічного сюжету вигадати було важко – за час повномасштабного вторгнення Z-відморозки вже вбили 464 та поранили 935 українських дітей. І ніщо та ніколи не зміє кров з їхніх брудних рук.

Підбиваючи підсумки зустрічі із Сауленком та псевдодиректорами музеїв, Шангін заявив, що цей пам’ятник – його особистий внесок у хід проведення так званої «СВО».

Для Сауленка та Бардіна участь в окупації Бердянська закінчилась погано (перший вже отримав, хай поки що і заочний, але 15-річний термін позбавлення волі, а другий – втратив ноги, очі та статеві органи). Подивимося, яка карма наздожене рашиста-архітектора.

На Запоріжжі планується відновлення доступу до державних реєстрів

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України планує найближчим часом відновити доступ мешканців Запорізького району до державних реєстрів, які були заблоковані через наближеність до території активних бойових дій. Справа в тому, що від громадян надходили численні звернення, люди скаржились на те, що обмеження доступу призупинило діяльність багатьох життєво важливих сфер.

Уряд на сигнали відреагував. За співпраці Мінреінтеграції, Міністерства оборони та Міністерства юстиції до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією внесли зміни. Наказом Мінреінтеграції від 9 березня поточного року статус Запорізького району змінено на територію можливих бойових дій. Це дозволить відновити доступ до єдиних та державних реєстрів.

Зміни до цього Переліку вносяться за погодженням із Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних адміністрацій.

Псевдоголова Бердянського району Олексій Кичигін підозрюється у колаборантстві

2 березня 2023 року управління Служби безпеки України в Запорізькій області заочно повідомило Олексія Кичигіна про підозру у колабораційній діяльності за частиною 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України (добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора).

У червні минулого року Кичигін добровільно зайняв посаду «заступника голови по управлінню Бердянським районном» в незаконному органі влади «військово-цивільна адміністрація Бердянська». На ній він виконує обов’язки щодо організації роботи так званих «об’єднаних територіальних громад району», координує їх діяльність, налагоджує їх взаємодію з «ВЦА» та реалізує окупаційну політику з соціальних та економічних питань, а також підбирає кадри та здійснює контроль за виконанням розпоряджень «голови ВЦА» Олександра Сауленка.

7 червня Кичигін викликав до будівлі мерії за адресою площа Єдності, 2 голову Коларівської селищної територіальної громади Станислава Захаревича та шляхом погроз взяття його в полон змушував підписати договір про взаємодію з «ВЦА Бердянська», вимагав у нього списки пенсіонерів та осіб пільгової категорії для виплат так званої допомоги від російської федерації. В той же день Кичигін давав своїм співробітникам вказівки організувати отримання жителями району sim-карт російського оператора мобільного зв’язку.

9 липня він приїхав до села Єлисеївка та схиляв до співпраці місцевого голову Юрія Жука, матеріально заохочуючи його виплатою зарплати в рублях. Призначему на його місце Олександру Кузіну Кичигін дав вказівку забрати у Жука ключі від приміщень сільради та здійснити інвентарізацію майна для передачі його окупаційній владі.

30 липня за участі «голови ВЦА смт Чернігівка» Ілони Щипенко та за підтримки російських військових Кичигін організував для дітей та дорослих району екскурсії до бердянського зоопарку.

У серпні Кичигін взяв участь у нараді керівника Тверської області, де Сауленко представив його як свого заступника по Бердянському району.

25 жовтня Кичигін видав «розпорядження», спрямоване на перереєстрацію майна усіх суб’єктів господарювання району на баланс окупаційної влади та інвентаризацію майна громад району.

21 листопада він видав «розпорядження» яким зобов’язав усі суб’єкти господарювання району до кінця 2022 року пройти перереєстрацію договорів аренди землі та комунальних приміщень.

7 грудня Кичигін своїм «розпорядженям» зобов’язав так званих «голів громад району» провести інвентаризацію рухомого і нерухомого майна.

8 лютого поточного року він згідно законодавства рф видав «розпорядження», яким створив комісію для впровадження муніціпальної програми «Формування комфортної міської сфери Бердянського району».

За інкримінований Олексію Кичигіну злочин передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.

Нагадаємо, що 13 січня біля заводу «Бердянські Жниварки» було підірвано автомобіль Олексія Кичигіна, проте він встиг відскочити і залишитися живим.

Олександр Пономарьов відновив роботу в Парламенті. За що він голосував у лютому?

Коли 19 січня народний депутат Олександр Пономарьов відвідав виступ Президента Європейської Ради Шарля Мішеля у Верховній Раді, це викликало у суспільстві широкий резонанс. І не дивно, адже цей представник забороненої партії «ОП-ЗЖ», поплічник державного зрадника Віктора Медведчука, та ще й громадянин російської федерації, майже рік не відомо чим займався в окупованому Бердянську і раптом безперешкодно опинився в Києві.

Після цього Пономарьов із медіапростору зник, але інтерес громади до нього залишився. Тому ми отримали від Верховної Ради інформацію про його лютневу діяльність і проаналізували її.

В минулому місяці Пономарьов приймав участь у засіданнях ВРУ та її голосуваннях чотири рази – 6, 7, 23 та 24 лютого.

6 лютого бердянський нардеп проголосував «За»:

– звернення ВРУ до парламентів країн світу, Міжнародного олімпійського комітету, національних олімпійських комітетів та міжнародних спортивних федерацій (в якому йде мова про недопущення російських спортсменів до участі в Літній Олімпіаді-2024);

– звернення ВРУ до Парламентської Асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі та парламентів її держав-учасниць щодо неприпустимості участі членів парламенту російської федерації в роботі статутних органів Асамблеї;

– звернення ВРУ до Грузії, Європарламенту, Ради Євросоюзу, Європейської Комісії, Парламентської Асамблеї Ради Європи та парламентів держав-членів Євросоюзу щодо необхідності негайного переведення третього Президента Республіки Грузія, громадянина України Міхеіла Саакашвілі на лікування за кордон;

– визнання приватної військової компанії «Вагнер» міжнародною злочинною організацією;

– звернення ВРУ до ООН, Європарламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОЧЕС, урядів і парламентів держав світу про визнання російських приватних військових компаній терористичними організаціями;

– внесення змін до Податкового та Митного кодексів України щодо сприяння ввезенню на територію України безпілотних літальних апаратів та деяких інших товарів.

Також Пономарьов підтримав дострокове припинення повноважень нардепа Ігора Абрамовича – свого екс-колеги по вже не існуючій фракції «ОПЗЖ».

7 лютого Пономарьов натиснув на кнопку «ЗА» призначення Василя Малюка на посаду Голови СБУ, Ігора Клименка на посаду Міністра МВС, затвердження Указів Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», закон «Про внесення змін до Закону України «Про оборонні закупівлі» щодо запровадження прозорості в оборонних закупівлях (крім відомостей про закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю) із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні».

У голосуванні за проект закону «Про внесення зміни до статті 20 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо комплектування Збройних Сил України посадовими особами офіцерського складу на особливий період» – нардеп участі не прийняв.

У цей же день Пономарьов був присутній на засіданні Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури, до якого він входить.

На засіданні ВРУ 23 лютого народний обранець пробув лише одну годину і за цей час встигнув підтримати закони «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації», «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Союзом про участь України у програмі Європейського Союзу «Цифрова Європа» (2021-2027), Постанову про затвердження рішення РНОБО «Про застосування секторальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фінансових установ російської федерації». Також він проголосував «ЗА» позбавлення опозиційного нардепа Гео Лероса права брати участь у одному пленарному засіданні Верховної Ради та утримався при голосуванні за дострокове припинення повноважень нардепа від партії «Слуга Народу» Олександра Трухіна.

24 лютого Пономарьов підтримав дострокове припинення повноважень ще двох своїх колишніх колег по фракції «ОП-ЗЖ» Юрія Солода, Юлії Королевської та Олега Волошина. Проголосував «ЗА» прийняття закону «Про денонсацію Договору між Україною та рф про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки», включення до порядку денного сесії проекту закону «Про внесення змін і доповнень до ЗУ «Про основи національного спротиву», а також направлення запиту нардепа Дмитра Чорного до Президента України щодо присвоєння звання «Герой України» посмертно чотирьом загиблим 25 грудня 2022 року учасникам української диверсійно-розвідувальної групи.

Як бачимо, Олександр Пономарьов вчергове радикально змінив вектор своїх політичних уподобань, а парламентська більшість отримала нового надійного натискача зеленої кнопки. Тепер він не є формальним опозиціонером та повністю підтримує прозахідний курс української влади. І не дивно, адже для нього це питання виживання, при чому не тільки політичного.

При цьому за майже два місяці перебування на вільній території, Пономарьов жодного разу не скомунікував з виборцями свого округу та досі не наважився публічно прокоментувати ситуацію в окупованому Бердянську і країні вцілому. А про зустріч з виборцями, наприклад у Запоріжжі, де тимчасово перебувають 5 тисяч бердянців-ВПО, годі й казати. Рік війни не змінив ставлення Пономарьова до людей – він залишається депутатом виключно для самого себе та свого дуже близького оточення.

На Галину Шадуріну відкрито нове кримінальне провадження. Тепер за держзраду

Головне слідче управління Національної поліції України розслідує кримінальне провадження за частиною 2 статті 111 КК України (державна зрада в умовах воєнного стану) відносно мешканки села Азовське Галини Шадуріної, яка очолила «відділ освіти» в окупаційній адміністрації Бердянська. До захоплення міста ворогом вона працювала в міськво головним спеціалістом та курувала кадрові питання.

Згідно матеріалів справи, Шадуріна добровільно погодилась на пропозицію фейкового мера Сауленко обійняти посаду, пов`язану з організацією освітнього процесу у навчальних закладах Бердянська, повідомила інформацію щодо своїх колишніх колег, які погоджуються співпрацювати з окупантами в сфері освіти та підтримують ворога, і можуть бути потенційними кандидатами на відповідні посади. Шадуріна спільно з ними організувала освітній процес російською мовою за освітніми стандартами та навчальними планами російської федерації, із виключенням з освітнього процесу всіх навчальних дисциплін, визначених Державними стандартами, зокрема: української мови та літератури, історії України тощо, натомість запровадила дисципліни, які пропагують агресію та ненависть до України.

Таким чином Шадуріна сприяє нав`язуванню російських наративів в освітньому процесі в Бердянську та підтримує ідеологічну війну рф проти України.

Нагадаємо, що відносно Шадуріної Службою безпеки України влітку було відкрито кримінальне провадження за колабораційну діяльність, яке вже розглядається в Жовтневому суді Запоріжжя. В рамках його в липні минулого року вона була оголошена в міжнародний розшук. Тепер Печерський районний суду Києва суд заочно обрав відносно неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Якщо за колабораційну діяльність Шадуріній загрожувало ув’язнення до 10 років, то за державну зраду в умовах воєнного стану їй можуть призначити вже пожиттєве позбавлення волі.

Депутата-зрадника із Запорізької облради Миколу Пастушенка засуджено на 10 років

У травні минулого року депутат Запорізької обласної ради від партії «Опозиційний блок» Микола Пастушенко перейшов на бік ворога та добровільно зайняв посаду «главы военно-гражданской администрации г. Днепрорудное». До облради він був обраний мешканцями саме цього міста.

Розгляд справи у суді проводився без присутності Пастушенко (оскільки він переховується на окупованій території), але за участі захисника, якого було призначено державою. Депутат обвинувачувався за частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України (державна зрада) та частиною 5 статті 111-1 ККУ (добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території).

В результаті зрадник отримав 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади строком на 15 років, а також з конфіскацією майна.

Сьогодні Миколу Пастушенка було позбавлено депутатських повноважень без прийняття відповідного рішення сесії – за вироком суду, згідно Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Його персональну сторінку на сайті ЗОР вже видалено.

Наступним має бути гауляйтер області Євген Балицький.