У серпні минулого року Служба безпеки України заочно повідомила про підозру токмачанину Миколі Авраменку, який добровільно прийняв пропозицію від російських окупантів зайняти псевдопосаду інспектора патрульної міліції у незаконно створеному правоохоронному органі «народна міліція міста Токмак». За даними слідства цей незаконний правоохоронний орган був створений рашистами не пізніше 4 липня 2022 року.
Працівники управління СБУ в Запорізькій області встановили, що Авраменко підтримує діяльність окупаційної адміністрації держави агресора, реалізує її рішення та застосовує норми кримінального кодексу росії по відношенню до громадян України у місті Токмак.
З 2012 по 2015 рік Авраменко працював в органах української міліції, займав і займав посаду оперуповноваженого у справах дітей Молочанського міськвідділу, звідки звільнився за власним бажанням. На час окупації він був безробітним.
Микола Авраменко підозрюється за частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України (добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території) і йому загрожує позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Продовжуємо відслідковувати парламентську дяільність народного депутата Олександра Пономарьова. Нагадаємо, після повернення на подконтрольну територію, він у лютому відновив роботу у Верховній Раді, і при цьому всі його голосування втратили ознаки опозиційності і проходили в унісон з більшістю. Ця тенденція зберіглась в березні.
В минулому місяці Пономарьов відвідав обидва засідання, які провела ВРУ.
20 березня бердянський нардеп серед іншого проголосував «ЗА»
– постанову про Заяву ВРУ про необхідність забезпечення відповідальності осіб, винних у вчиненні найтяжчих злочинів за міжнародним правом на території України;
– відставку Міністра освіти і науки України Сергія Шкарлета;
– відставку Міністра з питань стратегічних галузей промисловості Павла Рябікіна;
– відставку Віце-прем’єр-міністра України – Міністра цифрової трансформації України Михайла Федорова;
– дострокове припинення повноважень народного депутата від партії «Європейська Солідарність» Михайла Забродського, який є генерал-лейтенантом і повертається до військової служби;
– проект Закону про виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, завдану спричиненими військовою агресією проти України пораненням або загибеллю під час проходження публічної служби, виконання обов’язків на об’єктах критичної інфраструктури та здійснення професійної журналістської діяльності;
– проекту Закону про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України.
Наступного дня Пономарьов підтримав
– призначення Михайла Федорова на посаду Віце-прем’єр-міністра України з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій – Міністра цифрової трансформації
– призначення Олександра Камишіна на посаду Міністра з питань стратегічних галузей промисловості;
– призначення Оксена Лісового на посаду Міністра освіти і науки;
– проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів та сфері аквакультури;
– проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» щодо забезпечення видатками сектору безпеки і оборони;
– проект Закону про дошкільну освіту.
Крім цього Пономарьов був присутній на двох засіданнях Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури, членом якого він є – 20 та 23 березня.
Цим активності нардепа з російським паспортом і обмежилися. Впродовж березня поточного року на розгляд Верховної Ради України ним не було внесено жодного законопроекту. Інформації про проведені прийоми громадян, направлення депутатських запитів чи іншу роботу Олександра Пономарьова наразі немає.
Сьогодні Жовтневий районний суд Запоріжжя закінчив виніс вирок бердянцю Володимиру Кірєєву, який добровільно зайняв посаду начальника окупаційного правоохоронного органу «водна поліція м. Бердянська».
Суд визнав його винним за частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України (добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території) і призначив покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах влади та посади в правоохоронних органах строком на 15 років, з конфіскацією майна.
Спочатку слідчіми СБУ, а тепер і судом встановлено, що Кірєєв формував структуру та комплектував штат підпорядкованого йому підрозділу, організовував та приймав безпосередню участь у проведенні незаконних обшуків, підчас яких вилучав транспортні наземні і плавучі засоби (два риболовецькі судна марки «Мотоботс», автомобілі марки «ЗІЛ», «ГАЗ 66» , «Фольцваген Т5», «Фольцваген Кадді», човен з мотором ЯЗП 0267 Стріла, двигун до човна «Сузукі 225»), а також водні біоресурси та рибну продукцію у громадян України. Все це майно в подальшому було передано представникам окупаційної адміністрації держави-агресора у Бердянську.
У вересні злочинцю було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.
Судовий розгляд справи проводився заочно – без обвинуваченого, проте за участі призначеного державою захисника.
Із резюме 47-річного колаборанта відомо, що він народився у місті Ленінськ-Кузнецький Кемеровської області рф, є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України, де служив з 2001 по 2016 роки на посадах оперуповноваженого та начальника карного розшуку Бердянського міськрайвідділу міліції, а також начальником міліції Бердянського морського торгового порту. Також Кірєєв проходив службу в АТО та з 2017 по 2018 роки працював начальником відділу безпеки Бердянського морського зернового терміналу «Агрія».
Вже пішов другий рік, як військовий на ім’я Валентин з бердянського батальйону морської піхоти перебуває в полоні. Він один із тих, хто захищав Маріуполь до останньої кулі, зберіг своє життя, але втратив свободу. Майже увесть цей час наречена бійця Альона, яка емігрувала до Німеччини, робить все можливе, аби встановите його місцезнаходження та якнайскоріше врятувати.
501-й окремий батальон одним з перших зустрів ворога в Широкине Донецької області. До початку російсько-української війни на Сході України це село на березі Азовського моря було популярною курортною локацією, але у 2015-му році після жорстоких боїв від нього залишилась лише назва – всі мешканці були змушені виїхати, а вцілілих будівель майже не залишилось. Знаходячись на тогочасній лінії фронту, Широкине було своєрідним форпостом розташованого за 22 кілометри Маріуполя.
Валентин та його побратими давали ворогу гідну відсіч, але сили були не рівні – рашисти переважали як живою силою, так і технікою. Тому наші захисники були змушені спочатку відступити до околиць Маріуполя, а пізніше – зайняти оборонні позиції на металургійному комбінаті імені Ілліча.
Валентин на позиціях в с. Широкине
«24 лютого, я прокинулась від настільки гучного звуку, що моє ліжко просто здригнулось. Спочатку я нічого не зрозуміла і лише почула звуки сирен швидкої допомоги та поліції, які неслись по вулиці, – пригадує Альона. – Не пройшло і дві години, як мені подзвонив Валентин і сказав збирати речі з документами та виїжджати з Бердянська в безпечне місце».
З того дня час для неї зупинився. Дівчина в пошуках безпечного місця виїхала евакуаційним потягом за кордон і почала жити від дзвінка до дзвінка свого коханого матроса та в постійному очікуванні його повідомлень.
«Я раділа навіть простому знаку «+» в месенджері, адже це свідчило про те, що мій наречений живий, – ділиться спогадами Альона. – Іноді зв’язок пропадав і я могла сидіти з телефоном в руках добу, очікуючи сигнал виклику чи сповіщення про надходження SMS».
Той зимовий день день став завершенням щасливого мирного життя, в якому не було місця вибухам, стражданням та сльозам.
Киянин на ім’я Валентин вступив до лав Військово-морських сил ЗСУ у 2019 році. Після підписання контракту його направили на проходження служби у 501-й окремий батальйон морської піхоти з дислокацією у Бердянську. Це був його перший професійний контракт, розрахований на три роки.
501 ОБМП відноситься до військової частини А1965, перебуває у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС і має непросту долю. Він був сформований десять років тому і базувався в Керчі на Кримському півострові. Проте не минуло і трьох місяців, як в ході російської навали 2014 року підрозділ заблокували ворожі війська. Тоді більшість морпіхів перейшла на бік окупантів, і лише 58 військовослужбовців з 308-ми вирішили продовжити службу у Збройних силах України. Нове життя підрозділ отримав у 2015-му, коли 36-ту окрему бригаду берегової оборони переформатували у 36-ту окрему бригаду морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Залишки 501-го окремого батальйону увійшли до її складу, а ще через рік угрупування було передислоковано до Бердянська. З тих пір ОМБП розвивався та розширювався.
У 2020 році, заочно навчаючись у місцевому державному педагогічному університеті Валентин познайомився з Альоною, яка приїхала з Донецькій області. Вона також була студенткою БДПУ та працювала адміністратором у фитнес-центрі «KotenGym». Пара навчалася за різними напрямками: Валентин – на гуманітарно-економічному факультеті, Альона – на факультеті психології та дошкільного виховання. Дівчина диплом вже отримала, а Валентин мав би випуститися у цьому році.
«Місто Бердянськ, у якому нас звела доля – найдивовижніше, проте мені завжди хотілося змін, – розповідає Альона. – Ми планували на початку березня переїхати до Маріуполя. Це місто також було для нас дуже комфортним, ми часто їздили туди разом, любили в ньому гуляти й відпочивати. Сподівалися жити там спокійним життям».
Термін дії контракту у Валентина спливав у травні 2022-го, і повертатися до служби він не планував – пара хотіла одружитися, народити , а хлопець бажав приділяти сім’ї максимально часу. Але не так сталося, як гадалося – російська військова навала мрії молодих людей поламала вщент.
В березні в палаючому та оточеному ворогом Маріуполі зв’язку із зовнішнім світом майже не було. Але час від часу він відновлювався, і тоді Валентин одразу дзвонив, щоб заспокоїти кохану. Казав, що в нього все добре і вмовляв не хвилюватися, хоча у його підрозділу закінчувалися боєкомплект, їжа та вода. Також іноді він прохав зателефонувати його батькам або дружинам побратимів, щоб передати їм звісточку, що хлопці живі та неушкоджені. Тож Альона знайомилася з жінками, які опинилися в так само психологічно складній і критичній ситуації.
«Кохана, я поранений, ноги. Звязок є тільки вночі. Люблю тебе, ти в мене сама-сама найкраща» – повідомлення з таким текстом отримала Альона однієї з ночей. Після цього в неї почалися безсонні ночі – вона чекала, що Валентин знову вийде на зв’язок, іноді засинаючи лише від повного безсилля.
За яких обставин морпіх отримав контузію, перелом ноги та опинився у шпиталі, Альоні невідомо досі. Медичну допомогу на заводі бійцям надавали, але неповноцінно – медикаментів не вистачало, а знеболювального не було взагалі. Пізніше дівчина дізнається, що серед військових медикинь, що допомагали пораненим, була і Мар’яна Мамонова, якій доведеться пройти полон вагітною.
10 квітня Валентин вийшов на зв’язок з проханням дочекатись його. Це повідомлення матроса було останнім. Після цього Альоні почали телефонувати дружини інших морпіхів і повідомляти, що бригада потрапила в полон. З часом в рашистських телеграм-каналах та інших ресурсах почали з’являтись фото та відео захоплених українських військових, але в жодному з них свого нареченого Альона не побачила.
Спільно з матір’ю Валентина вона зверталася до всіх профільних служб та на горячі лінії СБУ, МВС, ГУР МО, Національного інформаційного бюро, Офісу Президента та Міжнародного Комітету Червоного Хреста та інших. Лише у червні вони отримали повідомлення від НІБ, що країна-агресор підтвердила перебування Валентина в полоні. Жодної додаткової інформації родині досі не надали.
Щонайменше у восьми останніх обмінах не було жодного бійця з 501-го батальону, причини цього відповідальні особи родинам хлопців не пояснюють. Так само відсутня і повна інформація про обставини полону військових цього підрозділу. Альона дуже хоче допомогти коханому звільнитися, але одночасно вона боїться і нашкодити, тому з міркувань безпеки його ім’я, прізвище та позивний просить не розголошувати.
«Ми кожен день спілкуємось з представниками влади, кожен день пишемо звернення, та благаємо нас почути. Кожен день проходить в сльозах та молитві за наших рідних. Вже більше року ми не чули своїх чоловіків, синів та братів, це рік невідомості та нестерпного болю, – ділиться Альона зі сльозами на очах. – А у них в полоні рік як три, адже вони в нелюдських умовах, їх там катують».
Наразі місце утримання Валентина невідоме, оскільки полонених постійно перевозять в нові табори. Альона йому відправила багато листів та не отримала жодної відповіді. Але зупинятися ні вона, ні інші дружини не збираються.
«Ми будемо боротись за своїх чоловіків, вони всі повинні повернутись додому в рідну Україну. Особисто я зроблю все для свого нареченного. Завжди казала: моя любов сильніша, ніж найлютіший ворог. І я буду чекати і відстоювати його честь та гідність до останнього» – підсумовує українка.
10 квітня відбувся черговий обмін полоненими, в результаті якого додому повернулися 100 українських захисників та захисниць, серед яких 22 представника Військово-Морських Сил, але жодного бійця з бердянського 501-го бату серед них нема і цього разу.
Жовтневий районний суд Запоріжжя виніс вирок мешканцю Макіївки Донецької області, який після тимчасової окупації Бердянська добровільно зайняв посаду виконуючого обов’язки першого заступника начальника незаконно створеного правоохоронного органу – «МВД г. Бердянска».
Колаборанту, ім’я якого не розголошується, призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах влади та посади в правоохоронних органах строком на 15 років, з конфіскацією майна.
Спочатку слідчі СБУ, а тепер і суд встановили, що цей злочинець організовував та приймав участь у незаконних обшуках та затриманнях громадян України, співпрацював зі ЗМІ окупаційної влади, організував роботу «паспортного центру» для видачі паспортів рф.
Судовий розгляд справи проводився без обвинуваченого за спеціальним провадженням, але за участі захисника, якого було призначено державою.
3 квітня Бердянська міська військова адміністрація в особі Вікторії Галіціної уклала договір на оренду легкового автомобіля на суму 99900 гривень. Закупівля послуги проводилась без конкурсу, тепер ці кошти отримає запорожець Євген Юшин, який згідно даних аналітичної системи YouControl, зареструвався як підприємець лише півтора місяця тому – 22 лютого 2023 року.
Згідно договору, автівка для перевезення керівників та працівників апарату БМВА буде знаходитися в оренді до 3 жовтня поточного року, режим використання – в робочі дні з понеділка по п’ятницю з 9 до 18 години. Звертає на себе увагу те, що в договорі не зазначені марка та модель автомобіля, але за нашою інформацією це Mercedes. Найближчим часом ми також дізнаємось, чи дійсно Вікторія Галіціна буде використовувати його і чи не є ця угода фіктивною.
Того ж дня Бердянська міська військова адміністрація для своїх потреб закупила 1976 літрів бензину марки А-95 на суму 93 тисячі гривень у виляді талонів або паливних карток.
Сподіваємось, у Вікторії та її заступника Олександра Пасічника вистачить розуму та совісті не заправляти свої власні автівки за рахунок громади окупованого міста.
З квітня по жовтень 2022 року мешканець Запоріжжя Юрій Голуб неодноразово публічно висловлював свої погляди, які заперечують збройну агресію російської федерації та тимчасову окупацію частини території України, а також глорифікують осіб, що здійснюють російську збройну агресію проти нашої держави. Ці дії військовий пенсіонер вчиняв шляхом поширення відповідних матеріалів через особисту сторінку у соціальній мережі «Одноклассники» – позначав їх функцією «класс» і тим самим розміщував їх на своїй «стіні», відкритій для перегляду іншими користувачами.
Для прикладу наведемо публікацію мовою оригіналу, яку він вподобав та розшарив у жовтні: «Жидобандеровские нацисты хазарской Украины в отношении бандеровского рогулья верны заветам доктора Геббельса». Типова кремлівська антиукраїнська та антисемітська пропаганда, яка є притаманною російському фашизму.
Слідчі СБУ такі дії Голуба кваліфіковали за частиною 2 статті 436-2 Кримінального кодексу України та у грудні відкрили відносно нього кримінальне провадження. Після затримання, українофоб погодився на укладання угоди з прокурором про визнання своєї винуватості.
У березні Жовтневий районний суд Запоріжжя призначив Голубу максимально можливий строк позбавлення волі – 5 років, але звільнив від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та без конфіскації майна. Учора це рішення набрало законної сили.
Скріншоти зі сторінки Юрія Голуба в “Однокласниках”
На днях в тимчасово окупованому Бердянську побував черговий «блогер» з такого ж окупованого рашистами Маріуполя. Гастролер не ім’я Владлєн зробив відео для YouTube про наше місто, в якому багато уваги приділив цінам на товари та послуги. Саме цим його сюжет і викликає певну цікавість.
Ютубер розповідає, що ціни на квартири в Бердянську становлять від 5 до 8 тисяч рублів, без урахування комунальних платежів, до того ж оплату просять відразу за два місяці – перший та останній. Сам Владлен винайняв житло у гостьовому будинку по вулиці Горького, 105 («Beauty house»), за добу в якому заплатив 500 рублів.
У супермаркеті «Вулик», який окупанти відкрили у захопленій будівлі «АМСТОРу» яблука коштують 86-97 рублів, лимони – 140, мандарини, апельсини та банани – 150, грейпфрути – 160, груші – 200, памело – 205 рублів за кілограм. Капуста – 17, морква – 27, біла цибуля – 55, кабачки – 235, огірки – 265, помідор – 280, перець – 410, корінь імбиру – 440 рублів за кілограм.
Там же вартість зубної пасти «Colgate» складає 276 рублів, 75-грамової упаковки кави «Nescafe Gold» – 279, пачки чаю «Ява» з 20-ти пакетиків – 68 рублів.
Бензин А95 коштує 55,90 рублів, газ – 25, дизель – від 59 до 61 рубля в залежності від якості.
Зараз в Бердянську чоловічу стрижку можна зробити в середньому за 200 рублів.
Нагадаємо, що 5 вересня окупанти в ручному режимі встановили курс рубля до гривні на рівні 1,25:1.
Звертає на себе увагу те, що заїжджий «блогер» неодноразово зазначає, що в Маріуполі ціни практично на все вищі. Схоже, це і змусило його приїхати до Бердянська – такий собі відео-шопінг-тур.
Також Владлєн акцентує увагу на тому, що для переміщення по Запорізькій області потрібна перепустка, для отримання якої потрібно звертатися до комендатури. При чому такі комендатури є лише у великих містах (мабуть, маються на увазі Бердянськ та Мелітополь), термін виготовлення цього «документа» – від двох тижнів до місяця, але може тривати й довше. До 1 липня нібито можна їздити і за паспортом, проте за яким саме – не уточнюється.
8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади строком на 15 років, з конфіскацією майна отримав екс-депутат Бердянської міськради від партії «ОП-ЗЖ» Олег Бойко, який добровільно зайняв посаду «заместителя главы военно-гражданской администрации по инфраструктуре ЖКХ и ТЭК города Бердянска».
4 квітня Жовтневий районний суд Запоріжжя виніс свій вирок, не зважаючи на те, що 16 вересня з’явилась офіційна інформація про те, що Олега Бойка та його дружину Людмилу, яка очолювала міський штаб, що займався підготовкою референдуму з анексії українських земель, було розстріляно у Бердянську біля їх гаражу. Це зроблено для того, щоб юридично зафіксувати його злочинну діяльність проти держави та національної безпеки з усіма подальшими правовими наслідками, включаючи конфіскацією майна, яке вже не дістанеться їх дочці та іншим родичам – дуже переконливий посил усім колаборантам.
Під час розгляду справи було встановлено, що Олег Бойко наполягав на перереєстрації комунальних підприємств міста під російське законодавство; використовував спецтехніку з метою допомоги окупаційним військам; подавав списки працівників на виплату одноразової допомоги у сумі 10 тисяч рублів; збирав інформацію щодо планів водопостачання та водовідведення міста та району; здійснював набір кадрів до так званих органів влади; обіцяв працівникам, які погодяться отримувати заробітну плату в рублях, покращення житлових умов, шляхом вибору будь-якої квартири або житлового будинку; приймав участь у так званій нараді з керівництвом Тверської області; давав інтерв’ю одному з пропагандиських каналів щодо допомоги зі сторони рф та виконання ним вказівок так званого «главы военно-гражданской администрации г. Бердянск», в тому числі захоплення приватних підприємств та надання їм статусу комунальних, а також у супроводі російських військових приїздив на територію Бердянської РЕМ «Запоріжжяобленерго» та пропонував співпрацю з окупантами; під час підготовки псевдореферендуму вимагав надати «вишки» для розміщення російської пропаганди.
Судовий розгляд проводився за участі захисника, якого було призначено державою.
Олег Бойко входив до підконтрольної нардепу Олександру Пономарьову депутатської більшості в міськраді. 4 листопада президент рф путін посмертно нагородив його та супругу «ордєнами мужества», проте через три тижні окупанти зареєстрували в своєму державному реєстрі на Олега Бойко 15 своїх «осмд».
Вчора, 7 квітня Жовтневий районний суд міста Запоріжжя виніс вирок провідній спеціалістці сектору загальної середньої освіти відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міськради Галині Шадуріній, яка добровільно зайняла посаду виконуючої обов’язки «начальника відділу освіти» окупаційної мерії Бердянська. Їй призначено покараня у вигляді 9 років позбавлення волі (із 10 можливих) з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади строком на 15 років та з конфіскацією майна.
Спочатку слідчі СБУ, а тепер і суд встановили, що вона організовувала і здійснювала контроль за навчальним процесом у закладах освіти Бердянська, у тому числі призначення директорів закладів освіти, які погодилися співпрацювати з окупаційною владою та звільнення тих хто не погодився; підбір кадрів у навчальних закладах; організацію та контроль видачі заробітної плати відділу освіти та навчальним закладам; контроль за виконанням обов’язків підлеглими.
Судовий розгляд справи проводився без участі Шадуріної, але за участі захисника, якого було призначено державою.
Нагадаємо, що відносно Галини Шадуріної Головним управлінням Національної поліції України наразі розслідується ще одне кримінальне провадження – за державну зраду в умовах воєнного стану (частина 2 статті 111 КК України). За цей злочин їй загружує вже пожиттєве позбавлення волі.
