Місяць: Квітень 2023

В останній день березня поточного року Запоріька обласна прокуратура заочно повідомила про підозру у колабораційній діяльності депутату Осіпенківської сільської ради Юлії Отрішко.

Слідство встановило, що наприкінці травня минулого року вона добровільно погодилась на пропозицію окупантів зайняти посаду заступника голови в незаконно створенному ними органі влади «Осипенковская объединённая территориальная община». На цій фейковій посаді Отрішко сприяла впровадженню освітнього процесу та програм соціально-економічного та культурного розвитку за стандартами держави-агресора, примушувала комунальні підприємства, установи та організації громади до перереєстрації за законами росії для укладання ними договорів з міністерствами рф.

Пізніше, у червні рашисти її підвищили, призначивши «главой военно-гражданской администрации Осипенковской ОТО». Отрішко особисто зформувала структуру та штат цього фейкового органу, після чого контролювала роботу своїх підлеглих. Для цього вона агітувала діючих робітників сільради, шкіл та дитячих садків до співпраці з агресором. Також колаборантка складала списки місцевих пенсіонерів для отримання ними виплат в російських рублях і організовувала культурно-масові заходи, направленіх на викорінення українських цінностей та отримання мешканцями громади паспортів рф. Крім цього, Отрішко, погрожуючи російськими військовими, вимагала з фермерів та інших підприємців по 20 тисяч рублів для закупівлі електрокабелю для ворожих блокпостів.

Ми вже розповідали, що у листопаді Отрішко самовільно заселилась в дім людей, які виїхали на підконтрольну територію та навіть вдягає речі власниці будинку, а у березні підписала на бланку з російським гербом «благодарствєнноє пісьмо» волонтерці з Воронежу.

Наразі Юлії Отрішко за всі ці дії загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.

Не дивлячись на підготовку ЗСУ до контрнаступу та панічні настрої колаборантів, рашисти продовжують свої активності з підготовки до вересневих виборів на тимчасово захоплених територіях України. Сьогодні у залі бердянського Міського палацу культури імені Т. Шевченка окупаційна влада провела захід, присвячений відкриттю місцевого відділення кремлівської політичної партії «єдина росія». Модерувала це засідання секретарка запорізького регіонального відділення партії Галина Данильченко, яка є поплічницею головного зрадника Запорізької області Євгенія Балицького та головою так званої «мелитопольськой военно-гражданской администрации».

На зборах серед інших також були помічені псевдомер-педофіл Олександр Сауленко, директор фейкового КП ВГА «Бердянскэкотранс» Іван Шмаровоз, самопроголошений директор порту Володимир Стельмаченко та екс-керівниця окупаційного відділу освіти Галина Шадуріна. Усі ці особи є фігурантами кримінальних справ за державну зраду та колабораційну діяльність.

Кремлівська партія «єдина росія» була заснована в 2001 році в результаті об’єднання блоку «Єдність» та політичної партії «Вітчизна — Вся Росія». Після створення до неї приєдналась «проєльцинська» політична сила «Наш дім — Росія». Тривалий час ця політична сила є правлячою в країні-агресорі, а її лідером – маргінальний діяч Дмитро Медвєдєв. Молодіжним крилом партії є  організація «молода гвардія єдиної росії».

Стало відомо про ще одну непоправну втрату для бердянської громади. Захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України загинув лейтенант Національної гвардії Володимир Іванніков.

Володимир Анатолійович народився 11 лютого 1968 року у м. Бердянськ, де проживав і зростав з батьками, братом та сестрою. Навчався у загальноосвітній школі №7. Після закінчення школи він вступив до професійного технічного училища у Харкові, звідки був призваний до лав армії. Військову службу проходив у складі контингенту в Афганістані, під час служби відзначався відомчими нагородами.

Після демобілізації Володимир став студентом прокурорсько-слідчого факультету №1 Національної юридичної академії України (нині факультет підготовки кадрів для органів прокуратури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого), де навчався до 1993 року. Потім одружився та був розподілений на роботу до Бердянської прокуратури Запорізької області.

Здобувши фах юриста, він працював в органах Прокуратури, Державної виконавчої служби та мав приватну практику. Колеги поважали Володимира Іваннікова за високий професіоналізм, відданість справі та ділові якості. Він захищав права людей у Бердянську та усієї Запорізької області, виховував трьох дітей.

Після початку Революції Гідності Володимир відразу виказав свою патріотичну позицію та із початком бойових дій на Сході України допомагав армії та добровольцям з Бердянська.

Із літа 2015 року він добровольцем приєднався до лав ОЗСП «АЗОВ» в/ч 3057 НГУ (полк «АЗОВ»), що базувався у м. Маріуполь Донецької області, пройшов шлях від рядового роти охорони до офіцера штабу полку «АЗОВ», гідно показав себе під час «Світлодарської операції». Після виконання бойових завдань на «Світлодарській дузі» прийняв пропозицію командування та став офіцером штабу полку «АЗОВ» відповідальним за юридичний напрямок діяльності. Високі професійні якості Володимира Іваннікова, а також самовідданість справі неодноразово відзначені командуванням полку «АЗОВ» та суміжними бойовими підрозділами.

З 24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Володимир брав участь в обороні Маріуполя. Незважаючи на перебування на штабній посаді, він виконував бойові завдання у межах міста разом із побратимами, стримуючи багатократно переважаючі сили ворога, що дозволило Силам оборони України тримати оборону на стратегічно важливих напрямках.

15 квітня 2022 року допомагаючи пораненому побратиму на території комбінату «Азовсталь», Володимир Іванніков потрапив під авіаудар ворожого літака та від отриманих поранень загинув. Похований на Байковому кладовищу м. Київ з усіма воїнськими почестями.

Указом Президента України лейтенанта Іваннікова Володимира Анатолійовича за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України посмертно відзначено державною нагородою – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Володимир Іванніков назавжди залишиться в пам’яті рідних та друзів люблячим сином, чоловіком і батьком, відданим сином своєї Нації, мужнім воїном, другом, професіоналом.