Як ми вже розповідали, тимчасова окупаційна адміністрація Бердянська минулого року утворила низку «комунальних підприємств». Усі вони працюють на основі державних та комунальних підприємств, що існували до повномасштабного вторгнення, змінивши назву на аналогічну російську і використовуючи наявну матеріальну базу.
За час діяльності низка з цих фейкових КП вже мають збиток і прострочену кредиторську заборгованість в таких розмірах, що виникла загроза їх фінансовому становищу. Йомовірно, що погашення ними своїх зобов’язань через відсутність коштів буде неможливим.
Це стало відомо із листа самопроголошеного мера Бердянська Олександра Сауленка до керівників цих незаконних підприємств, який опинився у розпорядженні «Локатор-Медіа».
Сауленко вимагає від директорів КП надати до 30 червня в окупаційну мерію інформацію про навну заборгованість і плани-графіки її погашення до кінця поточного року (наївний!), а також вказати заходи, спрямовані на збільшення рівня збирання нарахованих сум за надані послуги.
Тож очікувано, що тиск окупантів на місцевих мешканців та підприємців у найближчий час буде посилено.
Цей лист підготувала заступниця Сауленка Світлана Самойленко, якій вже оголошено підозру в колабораційній діяльності та її підлегла І.В. Мараховська.
Нагадаємо, у березні поточного року державного зрадника Олександра Сауленка було засуджено до 15 років в’язнення з конфіскацією майна.
Сьогодні Комунарський районний суд міста Запоріжжя оголосив вирок Євгену Балицькому, який співпрацює з російськими окупантами. Спочатку він був призначений головою «военно-гражданской администрации города Мелитополь», а у жовтні президент країни-агресора Путін призначив його на фейкову посаду «и.о. губернатора Запорожской области». Балицький був організатором незаконного референдуму з анексії українських земель та курує пограбування зерна в інтересах росії (окрема справа за цим фактом у суді ще розглядається).
Судовий розгляд справи щодо колабораційної діяльності та державної зради здійснювався в порядку спеціального судового провадження – за відсутності обвинуваченого.
Балицькому призначнено максимальне покарання – позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна.
Балицький співпрацює з окупантами з першого дня, проте досі залишається депутатом Запорізької обласної ради та членом комісії з питань бюджету. Юридична підстава позбавлення його депутатського мандату з’явиться після набранням вироком законної сили (наразі він може бути оскаржений в апеляційному порядку).
У травні 2022 року окупаційна влада утворила так званий навчальний заклад «Мелитопольский государственный университет». Це було зроблено шляхом злиття існуючих мелітопольських університетів – Таврійського державного агротехнологічного, державного педагогічного, Класичного приватного, а також Бердянського педагогічного державного університету.
Очолити його зголосився колишній харківський підполковник міліції Андрій Чуйков. Він одразу долучився до організації та проведення «круглих столів», зборів конференцій та інших політичних заходів. На допомогу Чуйков залучив своїх місцевих знайомих Миколу Бойка та Ангеліну Ярчук, надавши їм у своєму фейковому університеті посади начальника відділу молодіжних ініціатив та проректора з міжнародних зв’язків відповідно.
Трійця під керівництвом Чуйкова висвітлювала у проросійських телеграм-каналах та ЗМІ зустріч з самопроголошеним «міністром моложіжної політики Запорізької області», «всероссийский диктант победы», вітання з проведенням «референдуму», розміщення на будівлі університету радянського «ордену трудового красного знамени» тощо. Також для цього були залучені й інші особи – що вміють здійснювати відеозапис та його подальший монтаж. Таким чином виникла стійка злочинна група з чіткою ієрархією та розподілом обов’язків.
Вчора, 28 червня слідчі СБУ оголосили Андрію Чуйкову підозру в організації та проведенні заходів політичного характеру, здійсненні інформаційної діяльності у співпраці з окупаційною адміністрацією, вчиненими організованою групою. За колабораційну діяльність йому загрожує позбавленням волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
20 березня поточного року окупаційна влада виділила зі складу свого фейкового вишу бердянський педуніверситет і утворила на його базі навчальний псевдо-заклад «Азовський державний педагогічний університет». Його ректоркою була призначена вже колишня викладачка БДПУ Катерина Степанюк.
Бердянський державний педагогічний університет релокувався до міста Запоріжжя, де продовжує свою роботу перед керівництвом Ігора Богданова. Нажаль, частина колективу погодилась співпрацювати з ворогом, про деяких зрадників ми розповідали у цьому матеріалі.
В травні минулого року підполковник російської армії Аюб Ельдаров був призначений «військовим комендантом» тимчасово окупованого селища Чернігівка Бердянського району. Він є уродженцем села Дилим Казбекського району Дагестану та служить командиром батальйону 96-го полку оперативного призначення 46-ї окремої бригади військ росгвардії по Республіці Чечня.
В окупованій Чернігівці Ельдаров виконував завдання Кремля з придушення руху опору та проведення масових репресій проти мирних мешканців. Комбат разом зі своїми підлеглими розшукував та затримував українських патріотів. Постраждалих привозили до катівні, яка була облаштована на території місцевої окупаційної комендатури рф, утримували там у нелюдських умовах, били, здійснювали постріли над головою, імітуючи страту. Також до мирних людей застосовували жорстокі тортури з використанням мотузок для удушення та електроструму. У такий спосіб вони схиляли їх до співпраці, а також вимагали надати інформацію щодо інших проукраїнських активістів.
У серпні минулого року президент рф путін своїм указом нагородив Аюба Ельдарова «орденом мужества».
Наразі українські правоохоронці зібрали докази воєнних злочинів цього росгвардійця та скерували до суду стосовно нього обвинувальний акт за частиною 2 статті 28 та частини 1 статті 438 Кримінального кодексу України – порушення законів та звичаїв війни, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Суд розпочнеться без участі обвинуваченого, оскільки той перебуває на окупованій території.
В минулу п’ятницю, 24 червня поточного року Головне слідче управління СБУ заочно повідомило бердянцю Ігорю Налюшному про підозру за частиною 4 статті 111-1 Кримінального кодексу – провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Слідство встановило, що він з 2010 року як фізична-особа підприємець та співвласник і директор фірми «Автотрейд-ХХІ» надавав послуги міжміських пасажирських перевезень. Після окупації Бердянська Налюшний добровільно розпочав співпрацю з ворожою адміністрацією у вигляді здійснення пасажирських перевезень за маршрутами «Бердянськ-Сімферополь», «Бердянськ-Мелітополь», «Бердянськ-КПВВ «Каланчак» та «Бердянськ-Ростов-на-Дону».
У вересні 2022 року Ігор Налюшний підготував лист на адресу так званого «директора государственного бюджетного учреждения» РК «Крымавтодор» Красюка С.М. щодо своєї готовності співпрацювати з російськими органами влади.
30 червня минулого року Ігор Налюшний отримав від окупаційної адміністрації Бердянська «ліцензію» на право здійснення пасажирських міжміських перевезень.
У листопаді 2022 року Налюшний зареєстрував за російським законодавством «общество с ограниченной ответственностью «автотрейд-ХХI», а у грудні – отримав незаконний статус «индивидуальный предприниматель».
Ігор Налюшний перебуває на окупованій території, але продовжує провадити підприємницьку діяльність на вільній території України – здійснювати пасажирські перевезення за маршрутом Запоріжжя-Дніпро-Запоріжжя.
За співпрацю з ворогом, він може бути покараний штрафом до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (13.420.000 гривень) або позбавленням волі на строк від 3 до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна.
У квітні минулого року мешканець села Дмитрівка Бердянського району Юрій Котляр перейшов на бік країни-агресора, яка з 3 березня тримає в окупації цей населений пункт. Він зголосився зайняти посаду голови так званої «Дмитровской объединённой территориальной общины». Котляр сформував структуру та штат цього незаконного органу влади та почав надавати допомогу представникам росії: змушує місцеві підприємства перереєстровуватися за законами рф, а мешканців агітує до отримання московських паспортів.
Співробітники Служби безпеки України оголосили йому підозру в колабораційній діяльності та в червні поточного року оголосили у розшук. Оскільки, Котляр переховується на окупованій території, Жовтневий суд міста Запоріжжя надав дозвіл на проведення відносно нього спеціального (тобто заочного) досудового розслідування. Це стало своєрідним «подарунком» до його 57-го дня народження.
За добровільне зайняття посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в окупаційній адміністрації, Юрію Котляру загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Незважаючи на агресію російської федерації, українці продовжують здобувати освіту – хтось дистанційно, хтось під звуки сирен, а хтось і потайки в окупації. Серед них є і 12 тисяч дітей Бердянської територіальної громади, більшість з яких були змушені зі своїми батьками переміститися у безпечніші місця.
Освітяни та випускники
Навчальний рік-2022/23 проходив з використанням виключно дистанційних форм навчання. Для бердянців працювали усі 18 закладів загальної середньої освіти, 16 закладів дошкільної та 5 закладів позашкільної. Проте до фінішу здобувачі освіти дійшли не всі. Якщо у вересні 2022-го кількість школярів складала 10271, то на початок червня 2023-го вона скоротилась до 9743-х. З дошкільнятами подібна ситуація – з 1845 залишилось 1590.
«Діти з батьками поступово залишають окуповані території, виїзджаючи на підконтрольну частину України або за кордон, – пояснює начальниця відділу освіти Тетяна Фурманова. – Щоб перейти в інші школи та садочки і отримати можливість навчатись в режимі оффлайн, вони змушені відрахуватись з наших закладів. Є певна кількість учнів, які знаходяться в Бердянській ОТГ та продовжують навчатися за українською програмою».
Загальну середню освіту за підсумками року отримали 494 дитини, з яких 72 з відзнакою (59 нагороджені золотою медаллю та 13 – срібною), а базову середню освіту – 637 дітей. Кожен з випускників та випускниць найближчим часом зможе фізично отримати свої свідоцтва у запорізькому Ліцеї №105. Або, за потреби, скористатися їх сканованими копіями – відповідні підготовчі заходи вже тривають. Однак цим приємним клопотам передував складний процес з багатьма перепонами, деякі з них вирішуються досі.
Підготовка до видачі документів про освіту 2022 року
«Перш за все ми поставили перед собою завдання зберегти всі заклади освіти. Задля цього були призначені нові керівники з числа заступників директорів та методистів, що на той момент залишалися працювати. Зміни в менеджерському складі відбулися через зраду певних осіб та з причин звільнення за власним бажанням директорів шкіл №4 та №20, – розповідає очільниця. – Патріотичний настрій, їх відчуття відповідальності, а також підтримка колективів та більш досвідчених колег допомогли їм пройти період становлення в екстримальних умовах».
На жаль, керівники шкіл №6 та №8, завідувачки дитсадків №№25, 28, 33, 35, 37 та клубу «Зоряний» погодилися на співпрацю з окупаційною адміністрацією. Ці ганебні рішення вони ухвалили на початку літа минулого року після консультацій з Галиною Шадуріною, яка очолила фейковий «відділ освіти», та її поплічнецею Людмилою Лисенко. Чи здійснювався на них тиск з боку ворожої влади – невідомо, принаймні, представниці українського відділу освіти поспілкуватися з ними нагоди не мали. У квітні 2023 року Шадуріна була засуджена за колабораційну діяльність до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.
Новий досвід
Цей навчальний рік для Тетяни Фурманової в якості начальниці відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради також був першим – свою посаду вона обійняла 2 травня 2022 року вже перебуваючи в Запоріжжі.
«Протягом березня я залишалась в Бердянську і мала надію на завершення окупації. Однак поступово прийшло розуміння, що цей жах затягується і далі там перебувати стає все небезпечніше. Тому на початку квітня я вирішила покинути місто», – ділиться спогадами пані Тетяна.
ЇЇ релокація відбулась порівняно просто: виїхавши з ранку на авто з подругою та кішкою, вдалося прибути до обласного центру о 15:15 того ж дня. Бердянка час запам’ятала точно, адже тоді було розпочато відлік нового життя – відчуття, знайоме мільйонам українців, які стали вимушеними переселенцями.
У Запоріжжі Тетяна Фурманова продовжила дистанційне викладання в переміщенному Бердянському педуніверситеті та волонтерила у гуманітарному центрі. Коли отримала пропозицію очолити відділ освіти, який залишився без керівництва, погодилась без жодних вагань – каже, що зробила це «заради вчителів, дітей та майбутньої Перемоги над звірячою ордою, яка знущається над мешканцями міста, заганяючи їх до «своїх» дитячих садочків та шкіл».
Тетяна Фурманова на робочому місці
Організаційні проблеми довелося вирішувати з перших днів. Виявилось, що із семи працівниць відділу в строю залишилися лише дві, оскільки дві співробітниці звільнилися, а ще три пішли на співпрацю з окупантами. Вся документація міськво була втрачена, тому її повністю відновлювали. Документи та печатки захоплених шкіл, дитсадків та клубів також залишилися у Бердянську – керівники закладів були змушені здати їх під примусом ворожих сил.
Ба більше, за наказом псевдокерівництва рашистського «відділу освіти», в бердянських закладах була проведена так звана «інвентаризація» – а по факту пограбування їх матеріально-технічних цінностей. У деяких випадках мали місце обшуки у вчителів, які намагались зберегти учбове обладнання у себе. Керуючись пріоритетністю безпеки працівників, їм було рекомендовано видати колаборантам усі засоби та не наражати себе на небезпеку.
Виклики та досягнення
У жовтні розпочалася співпраця відділу з Бердянською міською військовою адміністрацією. Початковий етап їх взаємовідносин був непростим, адже БМВА була утворена за два місяці до цього і тривав процес формування управлінської ланки. Реєстрація новопризначеного начальника фінансового управління призвела до порушення графіку виплати заробітної плати і зрештою – до соціальної напруги.
«Хочу нагадати, що оплата праці вчителів відбувається за рахунок освітньої субвенції – коштів, наданих державою. Заробітня платня ж працівників закладів дошкільної та позашкільної освіти і малого обслуговуючого персоналу загальної середньої освіти забезпечується коштами місцевого бюджету. – пояснює пані Тетяна. – І тут ми залежимо виключно від рішення керівництва Бердянської міської військової адміністрації. Саме цей орган вирішує питання підтримки працівників, які знаходяться у простої та виплати заробітної плати педагогам, які працюють в дистанційному режимі».
Завдяки допомозі представників Департаменту освіти ЗОВА, Казначейської служби та банківської системи тоді це питання вирішилось достатньо швидко і освітяни переконалися, що Україна їх напризволяще не кине. Станом на кінець червня жодної заборгованості перед ними немає. Більш того, розпочато відпускну кампанію, під час якої всі отримають свої відпускні та матеріальну допомогу на оздоровлення.
Крім цього, бердянські вчителі, які виїхали на підконтрольну територію, отримали від держави 67 ноутбуків та 310 хромбуків. Дітям, які навчаються в обласному центрі, були надані 82 планшети та 28 хромбуків. А міжнародна організація ЮНІСЕФ вже презентувала школам та садочкам громади 56 наборів сучасного освітнього приладдя, які почнуть використовуватися одразу після деоккупації.
Освітнє приладдя від ЮНІСЕФ
«Успішна організація навчального процесу можлива лише за умови злагодженої роботи відділу із закладами освіти, зовнішними структурами та громадськістю. Особливо чітко це проявляється у воєнних умовах. Нам спільно вдалося вдало завершити навчальний рік і такий результат є унікальним серед тимчасово окупованих громад області, – підсумовує очільниця відділу. – Я вдячна кожному, кто долучився для досягнення цього результату».
Цьогоріч для вступу у вищі навчальні заклади абітурієнтам потрібно пройти національний мультипредметний тест, який міститиме три блоки завдань (два обов’язкових, третій – на вибір вступника). НМТ відбуватиметься в спеціально обладнаних комп’ютерних аудиторіях закладів освіти як на підконтрольній території Україні, так і за кордоном – майже у 21 країні світу. Для жителів тимчасово окупованих територій передбачені пільги – вони вступатимуть до вишів дистанційно, без складання тесту.
Матеріал створено в рамках програми експертної підтримки ГО «Інтерньюз-Україна»
Слідчі Управління Служби безпеки України в Запорізькій області за процесуального керівництва прокурорів Запорізької обласної прокуратури повідомили про підозру у державній зраді в умовах воєнного стану громадянину України Руслану Масюку.
За даними слідства, Масюк є мешканцем Бердянська та після окупації міста російською армією прийняв рішення взяти участь у проведенні підривної діяльності проти України. З метою інформування ворога про сили оборони України він ініціативно встановив зв’язок із колишнім одногрупником, який є одним із командирів 52-го важкого бомбардувального авіаційного полку у складі повітряних сил рф з дислокацією у селищі Шайківка (військовослужбовці саме цього авіаполку підозрюються в причетності до обстрілів багатоповерхівки у Дніпрі та торговельного центру в Кременчузі).
На виконання завдання куратора Масюк збирав відомості про колишніх однокурсників та інших випускників льотного вишу, які наразі протидіють рашистській військовій агресії у складі ЗСУ або є офіцерами запасу.
Зібрані щодо них анкетні дані, мобільні ідентифікатори, місця їх перебування та несення служби підозрюваний передавав ворогу через застосунки Telegram та Viber. Ця розвідувальна інформація була потрібна окупантам для підготовки вогневого ураження пунктів базування Повітряних сил ЗСУ.
52-річний Руслан Масюк у 1994 році завершив Луганське вище військове авіаційне училище штурманів. Після цього служив в росії (на аеродромі «Черьомушки» у Чіті, військовій частині у селищі Новонежино Приморського краю, 546-й СЦ військово-повітряних сил тихоокеанського флоту) та Харківському Вищому Військовому Авіаційному Училищі Льотчиків.
Масюк отримав російське громадянство і в червні минулого року зареєструвався за бердянською адресою згідно законів рф як «індивідуальний підприємець».
На фото, опублікуваному у 2015 році в соціальній мережі «ВКонтакте» з підписом «Военно морской парад в честь дня Великой Победы» – Руслан Масюк в тимчасово окупованому Севастополі.
Зраднику загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією усього належного йому майна.
Сьогодні російські медіа-ресурси поширили повідомлення про те, що в Бердянську затримано чоловіка і жінку, які взяли участь у підготовці ліквідації представника окупаційної влади. При цьому їхні імена не називаються, а обличчя на відеоролику заретушовані.
За версією ворожої спецслужби, на початку 2023 року з чоловіком через соціальні мережі зв’язалася нібито співробітниця ГУР МО України на ім’я Олександра і доручила йому простежити за «чиновником», а потім підірвати того в автомобілі. Компоненти вибухового пристрою чоловікові було передано тайниковим способом – у банці від дитячого харчування, залишеній жінкою у сміттєвому баку біля продуктового магазину. Жінка-пособниця також діяла нібито на прохання Олександри.
З подальшого відеоряду можна зробити висновок, що мова йде про вибух автомобіля ВАЗ так званого «голови Бердянського району» Олексія Кичигіна, який трапився увечері 13 січня біля прохідної заводу «Бердянські жниварки». Тоді колаборант не постраждав, оскільки нібито встиг помітити підозрілий предмет під днищем машини та відскочити.
Фсб називає це своїм успішним проведенням оперативної гри і водночас порушило кримінальні справи за статтею 205 (терористичний акт) і статтею 222.1 (незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення, пересилання чи носіння вибухових речовин або вибухових пристроїв) Кримінального кодексу рф. Проте очевидно, що цю новину було створено для внутрішньої російської аудиторії з метою показати уявний контроль силовиками ситуації на окупованій території. Хоча ми знаємо, що реальність виглядає зовсім інакшою – регулярні ліквідації колаборантів Силами Опору і ракетні удари ЗСУ за точно отриманими координатами тому підтвердження.
«Локатор-Медіа» продовжує відслідковувати та аналізувати парламентську діяльність Олександра Пономарьова, який в умовах гарячої фази війни з росією не тільки не позбавився своїх закритості та непублічності, а навіть посилив їх. Пропонуємо для ознайомлення свіжі офіційні дані.
В період з лютого 2022 по травень 2023 років народному депутату Пономарьову було нараховано заробітну плату у розмірі 306 646 гривень (у 2022 році за лютий – 24 810, за березень – 31 012; у 2023 році за січень – 24 705, за лютий – 54 791, за березень – 50 548 грн., за квітень та травень по – 60 390 гривень).
За цей же період нардеп з російським громадянством отримав компенсацію за проїзд територією України у сумі 37 500 гривень.
На компенсацію за оренду житла або винайму готельного номера за лютий минулого року Олександру Пономарьову було виділено 18 200 гривень. У поточному році кошти за цим напрямком фінансування йому не надавалися.
268 400 гривень – саме стільки отримав народний обранець за січень-травень 2023 року (по 53 680 гривень за кожний) в якості компенсації для відшкодування витрат на здійснення депутатських повноважень.
Помічниця бердянського нардепа Анна Деркач у 2022 році отримала заробітну плату в сумі 144 890 гривень (за лютий та березень по 72 445 грн.), у поточному році – 375,5 тисяч гривень (за січень – 78 372 грн., за лютий – 78 372 грн., за березень – 78 372 грн., за квітень – 62 000 грн, за травень – 78 372 грн.). Також у народного обранця залишається 11 помічників на громадських засадах: Олександр Бабанін, Володимир Безверхий, Тетяна Гащак, Ірина Єрмак, Олена Зубко, Максим Кривунь, Тетяна Лігута, Юрій Люцканов, Володимир Попов, Людмила Сичікова та Алла Циндра.
Отже, діяльність народного депутата України Олександра Пономарьова за час повномасштабної війни обійшлась держбюджету в 1 мільйон 150 тисяч гривень. При цьому за увесь 2022-й та перші чотири місяці 2023 років нардеп не вніс на розгляд Верховної Ради України жодного законопроекту. Інтерес до законотворчої діяльності у нього з’явився лише наприкінці минулого місяця – 29 травня він серед інших 124-х народних депутатів поставив свій підпис під проектом закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань пов’язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану.
За наявною інформацією, за увесь час дії воєнного стану Пономарьов депутатських запитів не подавав та прийоми громадян не проводив.
Для відвідування засідань Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури, членом якого він є, народний обранець час знаходить – у квітні він це зробив один раз, у травні – двічі.
Протягом останніх двох місяців відбулось 6 пленарних засідань Парламенту, Олександр Пономарьов на усіх був присутній та іноді приймав участь у голосуванні. Серед іншого можна виділити наступні його дії.
10 квітня Пономарьов проголосував за проект Постанови про Звернення Верховної Ради України до держав – членів НАТО щодо членства України в Організації Північноатлантичного договору; за висловлення недовіри голові Рахункової палати Валерію Пацкану; за припинення дії Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом російської федерації про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та рф; за припинення дії Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі технічного захисту інформації.
11 квітня Пономарьов був відсутній при голосуванні за проект Постанови про здійснення начальниками Берестівської сільської та Андріївської селищної військових адміністрацій Бердянського району повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та при направленні запиту народного депутата Ігоря Фріса до Президента щодо присвоєння звання Герой України Віталію Мерінову (посмертно).
2 травня Пономарьов не голосував за затвердження Указів Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та «Про продовження строку проведення загальної мобілізації»; за проект Закону про припинення дії Угоди між Урядом України та Урядом Сирійської Арабської Республіки про торговельне, економічне і технічне співробітництво; за Постанову про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Бердянському, Василівському, Мелітопольському та Пологівському районах повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Був відсутній при голосуванні в цілому за проект Постанови про Звернення Верховної Ради України до парламентів усіх іноземних держав, Європейського парламенту та МАГАТЕ щодо накладення санкцій на російську державну корпорацію з атомної енергії «Росатом» та запровадження заходів для зменшення співпраці з рф в сфері ядерної енергетики, проте підтримав Заяву Верховної Ради України «Про визначення існуючого в рф політичного режиму як рашизму та засудження його ідеологічних засад і суспільних практик як тоталітарних та людоненависницьких».
3 травня Пономарьов був присутній в залі, але не голосував за проект Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності в сфері колективно-договірної діяльності; за проект Постанови про вихід Верховної Ради України з Угоди про Міжпарламентську Асамблею держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав вцілому; за розширення переліку підстав для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; за розширення підстав звільнення з військової служби деяких категорій громадян в період воєнного стану; проект Постанови про Звернення Верховної Ради України до парламентів та урядів іноземних держав, міжнародних організацій та їх міжпарламентських асамблей щодо засудження вчинених російською федерацією злочинів примусової депортації українських дітей.
29 травня Пономарьов підтримав проект Закону про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років; застосування секторальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до Ісламської Республіки Іран; а також був відсутній при голосуванні за проект Постанови про Заяву Верховної Ради України «Про необхідність жорсткого і безкомпромісного подолання проявів корупції в системі правосуддя»
30 травня Пономарьов не голосував за направлення запиту групи народних депутатів до Президента України щодо нагородження державними нагородами військовослужбовців Збройних Сил України (посмертно).
