«Були перелякані й питали, чи розстріляємо їх»: військовий Валерій, який в Роботиному взяв у полон рашистів
Валерій — військовий 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. У цивільному житті працював у ІТ-сфері, а зараз у складі штурмового підрозділу боронить землі від російських загарбників у Запорізькій області. Там, разом із бойовими товаришами, взяв у полон військових Z-армії.
Валерій родом із Харкова. Йому 28 років. Наприкінці 2023 року він пройшов військовий вишкіл та потрапив у штурмовий підрозділ 128-ї бригади. Захисник працює зі станковим протитанковим гранатометом (СПГ) і вже на початку 2024 року був на позиціях у селі Роботине Токмацької громади на Запоріжжі.
Хлопець пригадує:
«Для всієї нашої групи з п’ятьох бійців це був перший бойовий вихід. До визначеного місця нас закинули на «юпіку», а безпосередньо на вогневу точку ми добиралися пішки».
Тоді військові зайняли бліндаж, який раніше облаштували росіяни, та спостерігали за ворогом, а у випадку штурму, мали спинити його. Валерій стояв на спостережливому пункті попереду позицій українських захисників, а росіяни — за 400 метрів від нього. Між ними була сіра зона.
Група бійців 128-ї чергувала на позиції від 2 до 4 днів, поверталася в Роботине, аби перепочити в погребі, чи підвалі, а опісля — знову на позиції. Там, через безперервні ворожі обстріли та нервову напругу, захисники часу на сон не мали.
Одного разу вночі росіяни розпочали штурм на позиції, які тримав Валерій із бойовими товаришами, на БТР та БМП і піхотою на броні. Тоді ворожу групу з 22 штурмовиків аеророзвідка виявила вчасно.
«Нам дали наказ відійти, і як тільки росіяни доїхали до наших позицій, їх накрили артою. Одну «коробочку» знищили, інша зуміла втекти, половину піхотинців перевели в «200», решта розсіялася й залягла на місцевості», — розповідає військовий.
Після заходу сонця бійці повернулися на позицію, аби перевірити наслідки штурму окупантів, та помітили що на території хтось, імовірно, переховується.
Валерій пригадує: «Підійшли й крикнули російською: «Єсть кто? Виходітє і сдавайтєсь!» У відповідь тиша, було ясно, що там росіяни, котрі вціліли після штурму. Трохи відійшли й кинули біля бліндажу гранату. Тоді почулися крики: «Виходім, сдайомся…».
У бліндажі ховалися п’ятеро російських військових. Четверо вийшли, п’ятий — відмовився. Йому підкинули кілька гранат. Тим, що вийшли, бійці 128-ї наказали зняти броню та вклали їх на землю.
«Росіяни були дуже перелякані й питали, чи ми їх розстріляємо. «Якби хотіли, вже б зробили це», – відповіли українські захисники.
Вже під час повернення у тил, бійців наздогнали російські FPV-дрони. Оператори бачили, що захисники ведуть російських полонених, але це не спинило їх.
«Дрон влетів прямо в нашу групу – загинув один із полонених і наш боєць. Ми забрали тіло товариша, а полонених передали в тиловий підрозділ…», — розповідає Валерій.
Наприкінці бойового виходу, під час ворожого артилерійського обстрілу, Валерій отримав контузію. Він швидко відновився та повернувся в підрозділ. Захисник каже, що із бойовою командою йому пощастило, адже у його підрозділі командири піклуються про бійців.
«І тут класний колектив, кожен може розраховувати на товариша. Так не всюди. По сусідству з нами стояла інша частина, то там піхоту на БМП відправили в розвідку серед білого дня. Вони туди навіть не доїхали, з групи повернулися двоє…», — додав військовий.
За матеріалами речника 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Ярослава Галаса.
Читайте також:
«ДБР та Головна інспекція Міноборони розслідують загибель бійців 128-ї бригади на Запоріжжі».