Цілком таємно. Як влада на Запоріжжі розподіляє гуманітарну допомогу

You are currently viewing Цілком таємно. Як влада на Запоріжжі розподіляє гуманітарну допомогу

Більше половини Запорізької області з кінця лютого знаходиться під тимчасовою окупацією, а великий портовий Бердянськ став одним з перших великих міст області, куди зайшли росіяни. Блокування міста одразу призвело до гострої нестачі продуктів, предметів гігієни та медикаментів. Окупантів проблеми місцевих хвилювали мало, тож гуманітарним питанням зайнялися українці разом з міжнародними партнерами. Втім, численні коментарі самих громадян під публікаціями на офіційних ресурсах, що ніяка допомога нібито до них так і не доїхала, змусили нас дослідити цю тему. Здавалося б, дуже проста задача, яка мала б дати відповідь на питання «скільки і куди саме відвантажили допомоги», в процесі дослідження перетворилася на величезне рівняння з багатьма невідомими. 

Чотири місяці ми намагалися отримати хоча б якусь інформацію про обсяги і типи допомоги, яка доставлялася в Бердянськ по офіційним каналам та про алгоритми її розподілу серед містян. Але всі наші спроби знайти відповіді на елементарні питання виявилися марними, що, в свою чергу, змусило нас підозрювати місцеву владу в причетності до можливих оборудок з гуманітаркою.

Допомога від міста-побратима

Життя у Бердянську нині нагадує епоху пізнього Радянського Союзу: багато товарів в дефіциті, а ті, які є в наявності – недоступні більшості містян через високі ціни і відсутність роботи. Гуманітарна допомога ліквідувати проблему б не змогла, але змогла б суттєво полегшити життя місцевих. 

У травні у Telegram-каналі мерії «Бердянск Сейчас» з’явилося повідомлення про те, що з польського міста-побратима Бердянська – Бельсько-Бяла – отримано гуманітарну допомогу. Частину надісланого поляками мали б розподілити серед тих, кому вдалося евакуюватися у Запоріжжя, решта повинна була рушити в Бердянськ. 

В повідомленні містилася одна єдина ілюстрація – і це не були світлини самої гуманітарки. В повідомлення «встромили» першу сторінку листа, надісланого Бердянською міськрадою до адміністрації Бельсько-Бяла. З її змісту обсяг цієї допомоги незрозумілий – можна дізнатись лише про факт її надходження до громади Бердянська і що гуманітарка з Польщі раніше нібито розподілялася до гуманітарних центрів на базі чотирьох учбових закладів міста та через УСЗН. Але жодних офіційних повідомлень від чиновників про це не було – травневе виявилося першим. 

Відтак, у травні ми дізнаємося про те, що поляки допомагають бердянцям. Ми не знаємо детально ні чим, ні в яких обсягах, але паралельно дізнаємося, що така допомога була і раніше. Погодьтеся, виглядає це дуже дивно. Тож, не маючи можливості звернутися до міськради окупованого міста, ми звернулися до польської сторони – Президента (посада тамтешнього градоначальника звучить саме так) Бельсько-Бяли Ярослава Клімашевського. У відповідь отримали повідомлення про те, що акція мала громадянський характер, місто допомагало виключно у зборі та транспортуванні допомоги. Її нібито доставили до кордону, де передали українській стороні. Інших деталей пан Клімашевський не надав, пославшись на прохання бердянських колег не розкривати інформацію з міркувань їх безпеки.

Це звучить доволі дивно, адже у своїх численних публікаціях у соцмережах та в сюжеті запорізького телеканалу бердянська мерія сама неодноразово називала адресу і контактний телефон свого штабу, показувала і співробітників, і громадян, які туди зверталися. Отже, предметом «секретних домовленостей» поляків і бердянців могла бути інформація про обсяг отриманої гуманітарної допомоги та відповідальної за неї в Україні особи.

І якщо з відповідальним все більш-менш зрозуміло, то для чого тримати в таємниці інформацію про те, з чого ж складалися гуманітарні вантажі і якими були обсяги? З якою метою приховуються відомості про розподіл продуктів харчування, засобів гігієни та ліків, призначених для мешканців окупованого міста? Ці питання залишаються відкритими і досі.

Спроба отримати цю інформацію від депутата Бердянської міськради Ігоря Камінського, який особисто займався доставкою гуманітарного вантажу з Польщі, також виявилася невдалою. З поставленими йому аналогічними питаннями він ознайомився, але необхідність відповісти на них проігнорував без жодних пояснень. 

«Секретна» допомога

Такий випадок «секретності» розподілу гуманітарної допомоги на Запоріжчині не поодинокий. Вперше про можливі оборудки з гуманітаркою почали говорити ще наприкінці березня. В дописах запорізьких волонтерів щодо ситуації найчастіше лунало ім’я профільної заступниці голови Запорізької ОВА Злати Некрасової, яку, як очільницю обласного гуманітарного штабу, підозрювали в причетності до зникнення 140-ка вагонів, що надійшли з різних куточків України та Польщі (пізніше в листах народної депутатки Юлії Яцик вже йшлось про 229 вагонів).

Так, політичні процеси, в тому числі і політичні інтриги не зникають навіть під час війни, тож всі ці звинувачення можна було б «списати», наприклад, на якісь місцеві розбірки. Але повідомлень від бердянців про відсутність допомоги ставало все більше.

«Бердянськ жодного разу ніякої гуманітарної допомоги з Європи не бачив», «Бердянск, один из самых больших гуманитарных пунктов помощи и приёма беженцев никакой гуманитарки от области не получал», «пгт. Акимовка Мелитопольский район. Ни одной гуманитарки не было за 2 месяца!», «Как интересно. Воры в области. Воры по городам. Если к нам пришло 20 тонн в Энергодар, половину забрала Васильевка. А 900 тонн с Польши куда ушло?», «Нет ничего не получали. Так как вся гуманитарка на рынке. Вот кому война а кому мать родна», «С начала окупации нет нечего, и не было гуманитарной помощи, нет лекарств, Бердянский район Черниговская териториальная громада» – це приклади з восьмидесяти обурливих коментарів лише під однією з Facebook-публікацій, в якій одна з волонтерок поцікавилась – які населені пункти в області допомогу таки отримали.

Врешті, Некрасовій довелося виправдовуватися під час проведення «круглого столу» в обласній адміністрації. За словами посадовиці, гуманітарку могли красти окупанти прямо на блок-постах.

«Гуманітарні колони ми відправляємо щодня в сторону Гуляйполя, Бердянська, Токмака, Поліг, Мелітополя і не тільки. Як би ви бачили, в якому вигляді ми відправляємо допомогу. У нас повністю завантажені всі автобуси. Але буває таке, що гуманітарний вантаж не доїжджає, розвантажується на півдорозі, на блокпостах. Навіть буває таке, що допомога дістається до міста, але її блокують. Відбуваються дуже різні ситуації, – йшлося в заяві Некрасової.

Сам факт скликання «круглого столу» вже свідчить про те, що проблеми з гуманітаркою все ж існують. Але важливе інше. Якщо запорізькій владі було відомо про факти розкрадання гуманітарки окупантами, то логічно було б припустити, що вона звернулася до правоохоронців з відповідними заявами. Ми поцікавилися у обласної адміністрації наявністю таких заяв, а також обсягами отриманої гуманітарної допомоги і іншою супровідною інформацією. У відповідь же отримали відписки: надання інформації відстрочується до припинення або скасування воєнного стану на підставі розпорядження голови ЗОВА «Про упорядкування розгляду запитів щодо надання публічної інформації під час воєнного стану».

Втім, дещо про цей кейс нам таки вдалося дізнатися в обласному управлінні поліції, яке виявилося трохи менш закритим. Тут нам повідомили, що 16 травня від посадової особи обладміністрації дійсно отримали заяву щодо неправомірних дій стосовно гуманітарної допомоги. Більше інформації тут, посилаючись на таємницю слідству, вирішили не надавати, але й це вже щось. Адже заява Некрасової пролунала на початку квітня і це означає, що «посадова особа обладміністрації» тягнула з заявою про наявні факти військових злочинів аж півтора місяці. Більше того, невідомо чи взагалі б ця заява з’явилася в принципі, якби не критика і розголос ще в березні.

Також іронічно, що тоді ж, на початку квітня, сама ЗОВА рапортувала про запровадження ретельного звітування щодо передачі усього обсягу гуманітарної допомоги до її кінцевих отримувачів: з фото/відео фіксацією, накладними, актами та реєстрами. Та хвалилася ретельним відслідковуванням усіх відправлень та доставок необхідних речей безпосередньо до людей.

«Частина товарів гуманітарної допомоги відвантажується благодійним та громадським організаціям для розподілу тим, хто її потребує і важливим питанням на часі є контроль за тим, щоб її отримали саме ті, кому вона призначена» – заявляла тоді Марина Нотанова – керівниця департаменту соціального захисту населення ЗОВА, яка одночасно є заступницею голови обласного гуманітарного штабу.

Тобто, місцева влада заявляє про необхідність контролю за розподілом гуманітарної допомоги, але при цьому не надає жодної інформації тим, хто намагається цей розподіл проконтролювати. 

Можна було б припустити, що цим контролем вже занялися уповноважені органи і процес теж «секретний». Щоб підтвердити чи спростовувати цю гіпотезу, ми намагалися зв’язатися з самою Нотановою. Втім, протягом трьох днів безперервних дзвінків застати чиновницю на робочому місці нам так і не вдалося. Врешті, через секретарку Нотанова передала тезу про те, що коментування цих справ не входить до її обов’язків.

Ми зробили ще одну спробу отримати інформацію через офіційні запити. Але голова обладміністрації Олександр Старух у її наданні відмовив, мотивуючи це тим, що розголошення нібито нашкодить обороноздатності області.

«Ця відмова надати інформацію з посиланням на воєнний стан не відповідає законодавству, оскільки запити стосувались інформації не про місце зберігання гуманітарної допомоги, а про її обсяги та громадські організації, які її отримали”, – коментує ситуацію керівниця юридичного напряму «Інституту розвитку регіональної преси» Оксана Максименюк. – «На меті є встановлення прозорості в розпорядженні обладміністрацією отриманою гуманітарною допомогою для зменшення вірогідності її розкрадання та нецільового використання. На жаль, чиновники в цьому випадку до розгляду запитів підійшли поверхнево, чим позбавили жителів громади можливості з’ясувати принцип розподілення гуманітарної допомоги».

Це може свідчити про те, що керівництво області не тільки не бажає розвіювати підозри щодо можливих оборудок з гуманітаркою, а навпаки, зловживаючи умовами військового стану, лише посилює їх.

У підсумку в Запоріжжі, яке стало хабом для прийому вимушених переселенців, у громадах, де відбуваються бойові дії та на тимчасово окупованих територіях ми маємо купу невирішених гуманітарних проблем. І все це на тлі принципового намагання можновладців приховати механізми та результати своєї діяльності. Прикро, але схоже, що в цій історії на першому плані стоять зовсім не потреби бердянців, які зіткнулися з реальними проблемами. 

Поки матеріал готувався до публікації, стало відомо, що в останні дні серпня у межах розслідування за фактом можливого незаконного привласнення гуманітарної допомоги, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та незаконного збагачення, НАБУ, САП та СБУ спільно провели у Запоріжжі понад 20 обшуків, в тому числі і у будівлі обласної військової обладміністрації та складських приміщеннях. Деталі цих заходів наразі невідомі, оскільки слідчі дії ще тривають. Але з опублікованої народним депутатом Гео Леросом ухвали суду, стало відомо, що мова йде про можливе розкрадання 22 морських контейнерів, 389 залізничних вагонів та 220 вантажівок з гуманітарною допомогою, спрямованою на потреби Запорізької області. Серед численних прізвищ посадовців у документі фігурують і Олександр Старух, і Злата Некрасова, і вже знайома нам Марина Нотанова.

Ці слідчі заходи Злата Некрасова назвала спробами певних діячів зробити політичну кар’єру та суспільний резонанс задля зміни влади. Хто з обох сторін правий – дізнаємось найближчим часом.

Матеріал підготовлено за підтримки Інституту Розвитку Регіональної Преси