Летовища нема – зарплата є: директор запорізького аеропорту Олександр Коняхін задекларував черговий мільйон грн

1 070 713 гривень – зарплату в такому розмірі задекларував за 2024 рік в.о. директора КП «Міжнародний Аеропорт «Запоріжжя» Запорізької міськради Олександр Коняхін. Таку ж заробітню плату йому було нараховано в 2023 та в 2022 роках.

Майже увесь цей час запорізький аеропорт не працює, адже з початку повномасштабного вторгнення повітряний простір над Україною є закритим. До того ж літовище щонайменше тричі зазнавало обстрілів, в тому числі і 24 лютого 2022 року. Після влучання крилатої ракети 6 травня минулого року термінал аеропорту майже повністю знищено.

Пан Коняхін одночасно є заступником директора аеропорту з юридичних питань. Яку роботу він виконує останні три роки – невідомо. Жодної інформацію про це не вдалося знайти ні на сайті міської ради, ні на офіційному сайті аеропорту. Відомо тільки, що 19 грудня минулого року підприємство уклало договір на послуги перевезення 137-ми предметів до аеропорту Бориспіль (стільців, диванів, крісел, металодетекторів та детекторів вибухових речовин тощо) загальною вартістю 7,1 млн гривень. Пізніше Іван Федоров повідомив, що це майно, яке вціліло після ворожих обстрілів, його законсервували та перемістили на Київщину, щоб при першій можливості повернути для використання.

Така можливість досі не настала, проте зарплату топменеджеру продовжують нараховувати. Олександр Коняхін у рейтингу зарплат серед директорів аеропортів України перебуває на другому місці. Його випереджає лише керівник бориспільського летовища Олексій Дубревський, який раніше очолював саме запорізьке літовище.

У вересні 2024 року «Локатор-Медіа» намагалось з’ясувати чисельність штату «Міжнародного аеропорту Запоріжжя» та обсяги зарплат його працівників. Однак, цю інформацію підприємство надало неохоче і лише після третього повторного запиту, однак у неповному та узагальнюючому вигляді. Станом на серпень штатна чисельність аеропорту складала 438,5 посад, до того ж прізвища своїх заступників в.о. директора Олександр Коняхін назвати відмовився.

В цьому контексті постає питання, чому в реаліях воєнного стану скорочуються або відправляються в простій тисячі вчителів, медиків та інших важливих для суспільства працівників релокованих бюджетних установ, а директор (та, ймовірно, його заступники) нефункціонуючого вже три роки підприємства продовжує отримувати зарплату в повному обсязі? Чи не краще було б знайти рішення, як направити ці кошти на закупівлю дронів та іншої техніки для потреб оборони?