Синицький Віктор Павлович

Народився 10 січня 1967 року в с. Верб’яж Мукачівського району Закарпатської області. Згодом його родина переїхала в Бердянський район, де він закінчив школу в селищі Андріївка. Працював у колгоспі «Перемога», а потім у будівельному управлінні № 5 у Бердянську.

З 1985 по 1987 роки проходив службу у складі обмеженого контингенту радянських військ Демократичної республіки Афганістан механіком-водієм бойової машини розмінування в 45-му окремому інженерно-саперному полку, дислокованому в місті Чарикар. Брав участь у 16-ти бойових операціях у складі загону забезпечення руху. 18 разів підривався на мінах і фугасах, тричі його бойову машину розмінування підпалювали із гранатометів. Має звання молодшого сержанта.

Має звання героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна, медалі «Золота зірка» і медалей «За відвагу» та «За бойові заслуги».

У 2004 році рішенням Бердянської міської ради йому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердянська».

6 грудня 2024 року взяв участь у пропагандистському заході «Урок мужності» в клубі «Сучасник» у тимчасово окупованому Бердянську. Він виступив перед присутніми там учнями із школи №16. Цей ідеологічний захід підготувала окупаційна адміністрація Бердянська спільно з проросійською радою ветеранів до «дня героїв вітчизни», який відзначають у росії. На ньому була присутня радниця фейкового «мера» Анна Хорошун, яка вручила Синицькому вітального листа та подарунки від засудженого за держзраду Олександра Сауленка.