Хлібне місце: як окупаційна влада грабує українське зерно

Окупувавши українські території та більш-менш вирішивши на них свої кадрово-організаційні питання, російська влада без зволікань приступила до відкритого пограбування зерна, налагодивши для цього сухопутні, залізничні та морські шляхи. В тому числі і з використанням потужностей бердянського торгівельного порту. Ми дослідили, як це відбувалось і хто до цього виявися причетним.

Перша спроба

Наприкінці червня 2022 року в торговельний порт Бердянська у супроводі бойових кораблів Новоросійської військово-морської бази прибув зерновоз «Zhibek Zholy». Це сталося попри те, що 28 квітня Міністерство інфраструктури України своїм наказом закрило морські порти Бердянська, Маріуполя, Скадовська та Херсону до відновлення контролю над ними.

«Шовковий шлях» (саме так перекладається назва «Zhibek Zholy») був першим вантажним судном, яке прибуло до Бердянська з початку тимчасової окупації міста росією. Розпочати використовувати порт раніше окупантам не дозволило лише точне ракетне ураження 24 березня Збройними Силами України десантного корабля «Саратов», який знаходився біля причальної стінки – ворог був змушений його затопити і тривалий час утилізовувати вцілілий боєкомплект. Цей корабель належить казахстанській фірмі «KTZ Express Shipping», але ним під російським прапором користується шип-менеджер з Санкт-Петербургу «Green Lane».

30 червня, після завантаження 7 тисячами тонн українського зерна, «Zhibek Zholy» попрямував до Туреччини. Корабель рухався з вимкненими транспондерами транзитом через порт Новоросійськ, де отримав фіктивні документи. Наступного дня, за даними Посла України в Туреччині Василя Боднара, він зайшов до порту Карасу і там за ініціативи Офісу Генерального прокурора України його було затримано турецькою митницею. Українська сторона сподівалась на сприяння місцевої влади, але даремно – 7 липня судно з сільгосппродукцією на борту було відпущено. Це сталось незважаючи на запит щодо арешту судна і вантажу, направлений туркам в рамках відкритого українськими правоохоронцями кримінального провадження за фактом викрадення у Бердянську зерна.

За даними СБУ, вивезена на «Zhibek Zholy» пшениця належить чотирьом ТОВ-кам – київській «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ», запорізькій «АЛЕКСАНДР-АГРО 3», оріхівській «ЕКСЕЛЕНТ АГРО ПЛЮС» та гуляйпільській «ЧАРІВНЕ», і знаходилась в порту на зберіганні у бердянської фірми «АГРІЯ АГЕНТ». В результаті цих дій власникам збіжжя було завдано матеріальну шкоду на суму понад 51 мільйон гривень.

Завантаження та передача зерна представникам держави-агресора, за версією слідства, відбулись під безпосереднім керівництвом Володимира Стельмаченка – працівника портової служби морської безпеки, якого окупаційна влада призначила директором порту. Вилучення зерна зі сховищ проходило за письмовим розпорядженням гауляйтера області Євгена Балицького та вказівки фейкового мера Бердянська Олександра Сауленка.

Служба безпеки України вважає, що ця трійця з корисливих мотивів заволоділа запасами продуктів харчування, які є приватним майном і не було використане для військових дій, що є порушенням Женевської конвенції. Це стало підставою для відкриття провадження за статтею 438 Кримінального кодексу України – Порушення законів та звичаїв війни, яке власне і проігнорувала турецька влада.

Увійшли в смак

Відчувши безкарність, окупанти одразу підготували до відправлення з порту Бердянська нову партію зерна – 20-ма тисячами тонн були навантажені одразу три судна. Після цього апетити Кремля та їх місцевих міньйонів лише зростали.

Наприкінці липня телеграм-канал, пов’язаний з окупантами повідомив про наповнення ще чотирьох суховантажів понад 100 тисячами тонн пшениці українського походження. А на початку серпня профільний російський сайт звітував, що загальний обсяг вивезеного з Бердянського порту зерна вже сягнув близько 300 тисяч тонн.

Приблизно такі ж обсяги задокументувала і СБУ. За даними спецслужби, незаконний «експорт» зерна з окупованих територій Запорізької та Херсонської областей на той час складав 650 тисяч тонн вартістю понад 200 мільйонів доларів США. Як результат, Балицькому, Сауленку та Стельмаченку було оголошено цілий букет підозр – за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі агресору та порушення законів та звичаїв війни. На судна «Матрос Кошка», «Матрос Позынич», «Михаил Ненашев», «Амур-2501», «Надежда», «Сормовский-48», «Федор», «ZHIBEK ZHOLY», «Св. Костянтин», «LAODICEA», які під російськими та сирійськими прапорами були залучені до вивезення зернової продукції, наклали арешт, тому порти Турції, Єгипту та Лівану стали відмовлятися їх приймати та розвантажувати.

В жовтні 2022 року Прокуратура Криму повідомила про підозру за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповані території капітанам першим чотирьом із вказаних суден, а також Дмитру Риндіну – генеральному директору російської компанії «Крейн Марін Контрактор», яка є їх власницею. Ці кораблі систематично здійснювали незаконні заходи до закритого Севастопольського порту та виходили з нього задля подальшого перевезення награбованого зерна до третіх країн.

Бенефіціаром астраханського ТОВ «Крейн Марін Контрактор» є акціонерне товариство «Южный центр судостроения и судоремонта», на директора якого Анатолія Мішанова Україною вже накладено санкції. Це пов’язано також з тим, що «ЮЦСС» є підрозділом найбільшої суднобудівної компанії країни-агресора «Объединенная судостроительная корпорация», яка виробляє бойові кораблі та підводні човни. Сама ж корпорація заснована російською федерацією в особі Федерального агентства з управління федеральним майном. Отже, організатором пограбування українського зерна є безпосередньо країна-терористка.

Обсяги привласнення збіжжя стали наскільки великими, що в окупаційної влади виникла потреба у створенні такого собі «Государственного зернового оператора» – псевдопідприємства для торгово-логістичних операцій сільгосппродукції на загарбаній частині Запоріжжя. Балицький і Ко самовільно передали йому термінал ПрАТ «БЗПТО» на території порту та склад ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» на вулиці Гагаріна з усім наявним там зерном. Цей монополіст отримав конфісковане приватне зерно безкоштовно. Усього за данними СБУ, окупаційна влада незаконно передала «ГЗО» майно 7 агропромислових комплексів та зернових терміналів регіону загальною вартістю 725 мільйонів гривень.

В 2023 році Україною, США та Великою Британією відносно «Государственного зернового оператора» и його керівника петербуржця Микити Бусела були накладені санкції, що суттєво обмежило рашистам діяльність з продажу українського зерна третім країнам.

Запаси, плани, збитки

«У нас зібрано на даний момент 1 мільйон 470 тисяч тонн зерна. Поки що через порт Бердянська в повному обсязі ми не можемо здійснювати всі наші поставки до Єгипту, на Близький Схід. Поки що поставки йдуть тільки на територію Криму, «ДНР» та «ЛНР». Поодинокі 5-тисячники йдуть, але це дуже великі складнощі. Ми в майбутньому задіємо ще 80 тисяч гектар біля лінії зіткнення», – доповідав Балицький в ефірі кремлівського телеканалу «россия 24» на початку листопада минулого року.

Загалом, за повідомленнями гауляйтера області, запас зерна врожаю 2021 року, що скупчився на тимчасово окупованій росією території Запоріжжя, становив 1,5 мільйона тонн. Одну його частину окупанти планували реалізувати, а іншу – переробити або увести до свого резерву.

Відчутно більша частина орних земель Запоріжжя та відповідно врожаю наразі перебувають під контролем окупантів. Як повідомила нам обласна військова адміністрація, у 2022 році на підконтрольній території було зібрано 327 тисяч тонн зерна. Для розуміння співвідношення звернемося до даних Державної служби статистики України: у 2020 році в Запорізькій області було вироблено 3 мільйона тонн, у 2021 році – 3,8 мільйона тонн зернових. Втрати катастрофічні, до того ж окупанти отримують українське зерно, якщо не задарма, то майже за безцінь.

– Максимальна ціна, яку росіяни дають нам за тонну зерна – 50 доларів, при цьому його вартість на світовому ринку зараз становить 275 доларів, – розповідає на умовах анонімності власник одного з фермерських господарств Бердянського району. – Для порівняння, до приходу ворога ми мали змогу здавати зерно по 275 доларів (при вартості на світовому ринку 300$). Виробництво збіжжя в окупації на межі виживання, я бачу, що в «нових порядках» розчарувалися навіть найзатятіші симпатики путіна».

Очевидно, що загарбані території України для росії не більше, ніж колонія і сировинний придаток. За словами нашого співрозмовника, для прикладу, в Ростові зерно коштує втричі дорожче, ніж на окупованій частині Запоріжжя – по 150 доларів за тонну. Чи це не яскравий приклад їх імперського зверхнього ставлення до українців?

Відповідальність

В березні поточного року російська влада занесла Бердянськ до свого Реєстру морських портів і вже через місяць, після візиту міністра сільського господарства рф Дмітрія Патрушева, Балицький проанонсував збільшення потужностей з відвантаження зернових культур у порту до 150 тисяч тонн на місяць. Тоді ж в акваторії Бердянського заливу рух вантажних суден помітно пожвавився – за 5 днів на причалах побували щонайменше три зерновози. За даними російського мінсільгоспу, з початку 2023 року і до середини квітня окупанти вивезли через бердянський порт 70 тисяч тонн українського зерна.

У травні загарбники рапортували, що посівні площі Запорізької області у 2023 році становлять 970 тисяч гектарів, тобто на 10% більше за торішні. На цих українських землях вони планують зібрати 2,5 мільйона тонн зерна, мільйон з яких направити на реалізацію до своїх країн-партнерів.

Інформацію про регулярні наповнення суховантажних суден на причалах порту Бердянськ викраденим в місцевих фермерів зерном у червні підтвердив і Генеральний штаб ЗСУ.

Проте загальна кількість вивезеного збіжжя, кількість здійснених рейсів суден з бердянського порту, їх назви та обсяг нанесеного збитку наразі не відомі. Такі відомості нам не змогли надати ні Державна прикордонна служба, ні Міністерство інфраструктури, ні Міністерство аграрної політики, ні Запорізька обласна військова адміністрація.

Олександр Сауленко та Євгеній Балицький в поточному році були засуджені до 15 років ув’язнення з конфіскацією всього належного їм майна. Проте це покарання вони отримали за державну зраду, а рішення за справою щодо порушення ними законів та звичаїв війни судом ще не прийняте. На початку серпня свій вирок отримав і Стельмаченко – за пособництво державі-агресору Жовтневий районний суд Запоріжжя призначив йому 10 років тюрми (окремий обвинувальний акт відносно його колабораціонізму у Солом`янському райсуді Києва ще розглядається).

12 вересня окупаційна влада оголосила, що усі троє злочинців за результатами псевдовиборів були включені до складу так званого «законодатєльного собранія» Запорізької області.

Викрадення сотен тисяч тонн українського зерна – не просто черговий воєнний злочин росії в Україні – це дії, спрямовані в перспективі на спричинення голоду як в нашій державі, так і в інших. Тому звільнення українських територій має бути спільною справою усього цивілізованого світу.