«Я неодноразово міг загинути, але вижив», — боєць 128 бригади Олександр, який боронить Запорізьку область
Олександр на позивний «Лакі» у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади боронить Запорізьку область. Спочатку він був бойовим медиком, а згодом — став командиром відділення у підрозділі безпілотників. Як Олександр долучився до лав ЗСУ та про бойовий досвід захисника читайте у матеріалі.
Олександру 27 років. Він родом зі Львівщини. Чоловік має юридичну освіту, до повномасштабного вторгнення служив в ДСНС. 19 лютого 2022 року він звільнився зі служби у зв’язку із завершенням контракту та планував поїхати на заробітки.
«Треба було крутитися, утримувати родину – батько помер 10 років тому, мама не мала постійної роботи, плюс у мене молодші брат і сестра. На 25 лютого вже був квиток в Іспанію», — пригадує військовий.
Проте 24 лютого, після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, Олександр здав свій квиток та пішов у військкомат. Там йому відмовили в мобілізації через те, що був не мобілізаційного віку та не проходив строкову службу.
«Я ходив разів сім та постійно чув одне й те ж – не беремо. Тільки коли з-за кордону повернувся мій товариш, чий батько служить офіцером у 128 ОГШБр, нам двом вдалося потрапити в бригаду. Це було 3 березня», — розповів Олександр.
Спочатку Олександр ніс службу в медичному підрозділі та разом із бойовими медиками здійснював евакуацію поранених.
«Я працював досвідченим бойовим медиком Прометеєм. Доставляв поранених із точки евакуації в стабілізаційний пункт, а Прометей на ходу надавав їм допомогу. Діяв дуже професійно, жоден боєць під час евакуації в нас у машині не помер, хоча були й дуже важкі, навіть критичні поранення», — розповів захисник.
Після того, як в бригаді створили підрозділ безпілотників, Олександр пройшов навчальні курси та став працювати з FPV-дронами. Його посада – командир відділення.
Олександр розповів про один із вдалих бойових вильотів на Оріхівському напрямку:
«По нашій піхоті працювали 3 чи 4 російські танки, і нам дали задачу налякати їх. Я підлетів до ворожого танка, опустився над ним і скинув «запальничку» (запалювальну міну-гранату). Танк загорівся, екіпаж налякався, втік звідти й дав спокій нашій піхоті. Потім було ще дуже багато вдалих вильотів, але цей запам’ятався особливо».
Серед побратимів Олександр отримав позивний «Лакі», що в перекладі з англійської означає щасливчик. Пояснює: «Я неодноразово міг загинути, але вижив».
Зокрема, на Оріхівському напрямку російський дрон влетів у пікап захисників, тоді загинув побратим Олександра.
«Іншим разом дрон також влетів у нашу машину, але відпружинив від захисної сітки й вибухнув за 20 метрів від водія. Було ще кілька серйозних артилерійських обстрілів, коли осколки свистіли над головою. Але я вірю, що все буде гаразд, адже я Лакі!», — зауважив захисник.
Торік навесні до лав ЗСУ долучився молодший брат Олександра — Ігор «Шева». Він також служить в підрозділі безпілотників.
«Я довго відмовляв брата йти в армію, бо вважаю, що й мене одного достатньо з нашої сім’ї. Однак коли зрозумів, що він прийняв тверде рішення, переконав його йти до мене. Брат не хотів, завжди намагається бути самостійним і незалежним, але врешті-решт погодився. Ми служимо в різних відділеннях, не виїздимо разом на бойові завдання, але постійно бачимося. Брат теж має вищу освіту, він дуже здібний боєць. Я радий, що ми разом…», — додав захисник.
За матеріалом 128 ОГШБр та інформацією, отриманою від речника бригади Ярослава Галаса.
Підписуйтесь на наші сторінки у Facebook, Instagram, Telegram, YouTube та TikTok, щоб нічого не пропустити.