Як психіатр із Токмака став бізнесменом в Ужгороді: історія Георгія Московця
Георгій Московець — лікар-психіатр із міста Токмак Запорізької області. Чоловік навчався у Львові, а після повномасштабного вторгнення переїхав на Закарпаття, де нещодавно відкрив книгарню-кав’ярню «Paperova». Про те, як розпочав свій бізнес та які має плани на майбутнє, Георгій розповів «Локатор-Медіа».
Георгій навчався в Токмаку в загальноосвітній школі №6. Після випуску зі школи поїхав у Львів. Там чоловік здобув освіту за спеціальністю лікар-психіатр. Перший день повномасштабного вторгнення він зустрів у Львові.
«Прокинувся о 5-й ранку від звуків сирени. Все гуділо, телефон від сповіщень розривався. Почав моніторити новини та намагатися зрозуміти, що відбувається».
Тоді чоловік працював фельдшером у травмпункті однієї з лікарень у Львові. Чоловік пригадує:
«Перші кілька днів майже постійно були на роботі, в очікуванні невідомого. Потім вже приєдналася інша зайнятість, більше вже з військовими, з добровольчими формуваннями. Якось вже тоді стало спокійніше».
На початку вторгнення батьки лікаря проживали у Токмаку. Вони не тікали від війни та під час активних бойових дій не виїжджали з міста. Тоді з рідними часто не було зв’язку, пригадує Георгій.
«Це був надзвичайний стрес. Був період — три дні без зв’язку, світла ж не було. Згодом батько мені дзвонить, десь зміг зарядити телефони, виліз на якусь гору … каже що все добре, а на фоні чути літаки літають, щось вибухає…».
Згодом, каже Георгій, рідні все ж виїхали з окупованого Токмака до Запоріжжя. На автомобілі евакуювалися батько, мати, сестра та бабуся. Вивезли з окупації й домашнього улюбленця, собаку.
Окрім медичної освіти, Георгій вивчав менеджмент закладів охорони здоров’я та планував розвиватися в напрямку реабілітації. Ідей про бізнес, каже не мав.
«Якось в листопаді мені сниться, що я відкриваю книгарню-кав’ярню. Якийсь такий незрозумілий сон, він мені засів в голову і не виходив з неї. Я вирішив подивитися в інтернеті інформацію щодо книгарень та помітив, що на Закарпатті такого закладу немає, а в інших регіонах відкриваються».
Згодом чоловік все ж вирішив відкрити книгарню. Він дізнався, що в Україні можна отримати державний грант, створив бізнес-план та подав заявку.
«Я паралельно підшукував приміщення та з Нового року вже орендував його. Було дуже страшно, адже не було як такої підтримки. Всі відкладені гроші віддаєш за приміщення, в якому ще нічого нема і незрозуміло коли буде», — розповідає чоловік.
Тоді чоловік переживав, чи зможе реалізувати свої плани.
«Ми підписали кілька документів, я виходжу і думаю: як сумно віддати таку кількість грошей. Я йду, ні копійки в кишені, й думаю, що то буде далі. В березні нам прийшло повідомлення, що грант погодили».
На створення і розвиток бізнесу Григорій отримав 250 тисяч гривень, але вже тоді розумів, що витрати будуть більшими. При створенні книгарні-кав’ярні він переживав, чи це потрібно громадянам та водночас вірив, що люди читають.
Наразі заклад успішно функціонує, кількість продажу книг збільшується. У книгарні охочі можуть обрати кілька книг, за чашкою кави, ознайомитися з ними та придбати саме ту, яка сподобалася.
«Ідеологічна концепція полягає в тому, що це культурний простір всередині якого існує і кав’ярня, і книгарня».
В закладі також проводять різні культурні заходи. Наразі планують організовувати виставки картин художників, майстеркласи, фотовиставки, вечори поезії з читанням віршів тощо.
«В більшості ми не беремо за заходи гроші, я просто надаю приміщення, щоб в ньому щось робити, показувати, що в Ужгороді люди читають, що в Ужгороді люди культурні, що є інтелігенція».
Наостанок бесіди Георгій розповів, що сумує за дитинством у Токмаку, яке провів у бабусь та дідусів, за поїздками в Приморськ, Бердянськ. Чоловік сподівається, що окуповані території звільнять від російських загарбників та повернуть до складу вільної України.
«Сумую за Запорізькою областю. Я багато подорожував, країна наша дуже різна, різна природа. У нас, в Запорізькій області, для мене назавжди запам’ятаються ті всі поля, степи, море наше з тих культур пшениці. Простори та рівнини. хочеться там бути приїжджати, проводити там літо».
Чоловік зазначив, що в українців виникли певні стереотипи щодо ВПО.
«І певне негативне ставлення, воно є сформоване. Не від усіх людей, не від всього місцевого населення, але від якоїсь вагомої частки лине негатив від слова переселенець»
На питання, чи відкриє Георгій кав’ярню-книгарню після деокупації у Токмаку, він відповів: «Якщо все буде добре, то чому б і не відкрити».
Підписуйтесь на наші сторінки у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не пропустити.