Як виїхати з окупації: поради від жінки, яка успішно покинула Бердянськ

Олена, жінка старша за 60 років, вирішила залишити рідний Бердянськ та втекти з-під російської окупації, щоб возз’єднатися з родиною на підконтрольній Україні території. Її подорож тривала майже три доби та виявилася випробуванням, наповненим непередбачуваними перешкодами і складнощами. Ім’я Олени змінено з міркувань її безпеки.

Олена вирушила в дорогу з певними очікуваннями, адже її родичку вже вивозив цей перевізник, і вона сподівалася, що її шлях буде безпроблемним. За домовленістю, поїздка мала коштувати 250 доларів. У мікроавтобусі Mercedes Sprinter було чотири жінки і вони планували дістатися до пункту пропуску Мокрани (кордон білорусі та України у Волинській області). Проте вже під час поїздки виявилися перші проблеми.

Їх маршрут був покладений через Донецьку область. Коли автобус дістався до блокпосту Новоазовська, російські військові провели ретельний огляд. Особливу увагу приділяли тому, щоб пасажири не мали з собою колючих чи ріжучих предметів – ножиці, пилки для нігтів забирали відразу. Військових цікавили також антикваріат, золото та гроші, які могли везти жінки. Олена пригадує, що військові особливо прискіпливо шукали старі фотографії, зокрема ті, що стосуються часів Другої світової війни, адже їх заборонено вивозити. Крім того, фотографії з військовими у формі теж підпадали під заборону. Жінки, за порадою водія, показували лише російські паспорти і ніколи не виявляли українських документів. На запитання про мету поїздки вони відповідали, що їдуть до Білорусі – хто на лікування, хто з іншими приводами.

Шлях до білорусі був складним, а перевірки – постійними. На кожній зупинці російські солдати вимагали повністю відкривати валізи і перевіряли кожну річ. Маршрут одразу був складнішим ще через незапланований заїзд до московського аеропорту Шереметьєво, що додало до шляху близько 300 кілометрів. Водій завіз одну з жінок до аеропорту. На цьому, несподіванки не завершились.

Замість обіцяного пункту призначення їх пересадили в інший автобус десь у білорусі. Водій з невідомих причин відмовився їхати далі, що спричинило серйозні ускладнення. Олена та інші жінки звернулися до Каті, організаторки поїздки, яка, за їх словами, перебувала в Україні. Катя запевнила, що питання буде вирішено, але це не заспокоїло пасажирок, яких висадили за 50 кілометрів від кордону. Залишившись без транспорту, вони намагалися знайти місцевих перевізників, але ті не брали російські рублі, а вимагали білоруську валюту. Зрештою, їм вдалося домовитися і за 5000 рублів доїхати до пункту пропуску. Організаторка перевезеня Катя не дивлячись на хвилювання через можливі скарги пасажирок, компенсувала лише частину цієї суми.

Нарешті, після багатьох годин дороги, вони дісталися до пункту пропуску Мокрани – Доманове. На білоруському кордоні жінок пропустили досить швидко, можливо, через їхній вік. Це було суттєве полегшення після суворих перевірок на російському боці. Проте після перетину кордону їх чекало ще одне випробування – українська перевірка.

Олену разом із іншими пасажирами спочатку доправили до Ковеля. Тут їх зустріли українські прикордонники, які провели опитування та перевірки. Олена не зовсім розібралася, чи це були спецслужби, чи просто прикордонники, але допит не був надто строгим, можливо, через її вік. Молодші пасажири проходили більш детальні перевірки і допити. Українські волонтери на місці допомогли оформити разову грошову допомогу в розмірі 10 800 гривень, але кошти надійшли на карту лише через кілька днів.

Після ночівлі в церкві у Ковелі, де її нагодували і дали відпочинок, Олену посадили на автобус, що прямував до її родичів. Вона нарешті завершила свою подорож, яка тривала майже 39 годин з 18:00 першого дня до 9:00 третього дня, з понеділка по середу. Ночувати довелося в автобусі, оскільки готелі були дорогі, а у вартість поїздки нічліг не входив.

Ця історія не лише розповідає про складний маршрут Олени, а й дає важливі поради для тих, хто планує перетинати кордон. Всім, хто планує виїзд з окупації необхідно ретельно підготуватися – ховати цінні речі, заздалегідь домовлятися з перевіреними перевізниками і бути готовими до непередбачуваних змін. Важливим є обережне поводження з документами та цінними речами, а також готовність до додаткових витрат – все це важливі аспекти для тих, хто хоче безпечно дістатися до України через білорусь.