«Йде війна, тому мушу бути тут», – військовий Руслан, який брав участь у звільненні сіл на Запоріжжі
Руслан – військовий 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Чоловік брав участь в АТО/ООС, а вже після початку повномасштабного вторгнення росії стримував ворога на Запорізькому напрямку. Історію про військового читайте у матеріалі.
Руслан родом із Хмельниччини. З 2014 року у складі 128-ї бригади тримав позиції в Станиці Луганській та Щасті на Луганщині, виходив із бригадою з Дебальцевого на Донеччині. Згодом чоловік демобілізувався.
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Руслан зібрав свої речі та, навіть не звернувшись до військкомату, одразу виїхав у свій підрозділ 128 ОГШБр. Вже 27 лютого 2022 року сержант штурмового підрозділу стримував ворога на передових позиціях – поблизу Оріхова Запорізької області. Воїн розповідає:
«Між АТО/ООС та повномасштабною війною разюча різниця. Тоді росіяни не застосовували авіацію, їхня артилерія працювала неприцільно – по квадратах, проти нас стояли не такі потужні сили».
Наразі велику роль у війні відіграють БПЛА, адже завдяки ним можна отримати точні розвідувальні дані, коригувати вогонь та полювати на техніку.
Руслан, у складі підрозділу, пройшов найгарячіші напрямки. Чоловік отримав кілька контузій та поранень, однак після лікувань, завжди повертався до побратимів. На Херсонщині бійці штурмували ворожі посадки та зачищали населені пункти.
«Після прориву лінії оборони росіяни здебільшого тікали, але часто доводилося вести й ближні бої, на відстані 30-40 метрів. Під час одного штурму нашу «мотолигу» (гусеничний броньований тягач) обстріляли, мене відкинуло на дорогу – отримав контузію й травму спини», – пригадує Руслан.
Після лікування військовий повернувся у підрозділ, однак знову отримав поранення внаслідок російських обстрілів. Тоді осколок влетів у голову. Військовий каже, що обійшлося без важких наслідків.
Також Руслан пройшов Бахмутський напрямок. Каже, що важко було та, на щастя, обійшлося без поранень. Під час звільнення населених пунктів на Запоріжжі Руслан знову отримав контузію.
«Росіяни за будь-яку ціну намагалися втримати територію, проти нас працювало все – арта, танки, дрони…».
Тоді бійці 128 бригади змогли виконати бойове завдання, однак із втратами – кілька людей із відділення загинули.
Вдома на захисника чекає дружина та донька. Військовий каже:
«Звичайно, вони б хотіли, щоб я повернувся й далі жив цивільним, спокійним життям. Але я не можу – йде війна, тому мушу бути тут. Відчуваю, що стомився, сили вже не ті, що два роки тому».
Чоловік розповів, що хоче відпочити, однак про переведення до тилових підрозділів, чи звільнятися не думає, адже потрібно виконати свою роботу разом із бойовими товаришами, – повідомили у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді.
Читайте також:
«ДБР та Головна інспекція Міноборони розслідують загибель бійців 128-ї бригади на Запоріжжі».