Крафтове різдво: як прикрасити свою оселю в дусі пращурів
Різдво завжди мало для українців сакральний зміст. Воно супроводжувалося яскравими обрядами та традиціями. Сьогодні Різдво набуває для кожного українця особливого значення. Це і данина минулому, і відродження історичної пам’яті, і підвищення самосвідомості. У цьому контексті важливості набувають символи Різдва, які прикрашали домівки українців у давнину. Проте, вони і зараз є актуальними, стильними та дозволяють створити у своїх оселях незабутню атмосферу свята та душевності.
Дідух
Як не дивно, дідух — не християнський символ. Він існував серед українців ще в дохристиянські часи. Дідухом тоді називали «дух пращурів». З приходом християнства його почали обов’язково ставити на покуті у Святвечір, коли за святковим столом збиралася вся родина. Наші предки вірили, що в дідух вселяються душі покійних, які приходять святкувати Різдво з живими членами сім’ї.
Дідух за традицією в хату заносив господар родини. Клав його відразу біля образів (ікон), що за звичаєм стояли в кутку. Його вважали оберегом від злих сил. Часто дідух додатково прикрашали. Колись дідуха ставили замість різдвяної ялинки, навіть коли ця традиція з’явилася на українських землях.
Цей святковий сніп залишався в оселі тиждень. Подекуди його навіть залишали до Водохреща (6 січня). Він був символом затишку, святкового настрою, святковості. Навіть часто в народі казали: «Дідух до хати – біда із хати».
Павук
Український різдвяний павук – гармонізатор, оберіг, домашній лікар.
«Павучків» пращури вважали оберегом та символом світобудови. З приходом християнства «павук» отримав підтримку і з цього боку — за легендою, живий павук заснував, заплів вхід до печери, у якій ховалася Діва Марія із Дитятком від воїнів Ірода і таким чином врятував Святу Родину від загибелі.
Щороку перед Різдвом українські жінки і дівчата бралися за виготовлення домашніх прикрас – павуків, їжаків та голубів, вирізали витинанки, робили з соломи та трав ангелів, дзвіночки, зірочки та інші іграшки. Робота супроводжувалася посмішками, гарним настроєм і обрядовим піснями.
Для «павука» нарізали різних розмірів соломинки, нанизували їх на нитки і формували з них різноманітні трикутники, квадратики і кубики. Солом’яного «павука» підвішували на кінській волосині до стелі, де він крутився і рухався від найменшого подуву повітря.
«Павук» охороняв родину від негативної енергетики, вбираючи її у своє «павутиння», допомагав жінці завагітніти і виконував найзаповітніші бажання. Був «павук» і хатнім лікарем. Якщо хтось погано почувався, потрібно було постояти під ним і самопочуття хворого одразу поліпшувалося.
Свічник-трійця
Свічники – трійці були невіддільними атрибутами свята й сімейного затишку, тож на Різдвяному столі посідали почесне місце, маючи сакральне й обрядове значення та виконуючи побутову функцію.
Святкові свічки качали з бджолиного воску за два-три дні до Різдва. За прадавнім звичаєм, у горщик з кутею, головною різдвяною стравою, могли вставити різдвяну свічку.
Обрядова свічка мала простояти в оселі впродовж усього циклу різдвяно – новорічних свят.
Витинанка
Витинанки набули масового поширення в Україні наприкінці ХІХ століття.
Витинанки – народне мистецтво, що сягає корінням ще до давніх слов’ян. Прикрашаючи свої будинки візерунками, вирізаними з паперу ножицями, ножами та навіть сокирами, народні умільці готувалися до світлих свят.
