«Міна вибухнула метрів за 30 від мене, над головою засвистіли осколки», — доброволець Іван, який боронить Запоріжжя
Іван – молодший сержант 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Чоловік добровільно долучився до лав ЗСУ та у складі підрозділу боронить Запорізьку область. Історію про захисника та про його бойові будні читайте в матеріалі.
Івану 40 років. Чоловік родом з Івано-Франківської області. До початку повномасштабного вторгнення він працював у сфері нафти та газу. Строкову службу прикарпатець не проходив та бойового досвіду не мав. 1 березня 2022 року він самостійно пішов до військкомату, щоб стати на захист своєї країни.
Так Іван потрапив до 128-ї бригади, яка від початку повномасштабного вторгнення боронить Запорізьку область, і вже через кілька тижнів виїхав у зону бойових дій.
Іван освоїв роботу переносних зенітно-ракетних комплексів та розпочав виходити на бойові чергування.
«Працював із радянськими «Іглою» та «Іглою-1», польськими «Перунами», американськими «Стінгерами». В принципі всі ПЗРК хороші, головне, щоб під час пуску зійшла ракета. На Херсонщині було так, що біля нас зависли дві російські вертушки, ми зробили по них пуски, але ракети не зійшли. Мабуть, були пошкоджені», — пригадує військовий.
За словами добровольця, на початку війни росіяни поводилися найнахабніше.
«Їхня авіація літала дуже близько, прямо над головами піхоти. У кінці березня 22-го до наших позицій наблизилися ворожі вертушки Ка-52. Ми випустили ракету з «Ігли-1», яка чітко летіла в ціль, але за кілька десятків метрів різко звернула вбік і вибухнула. Напевно, у вертольота спрацював протиракетний захист. Я почав наводити ще одну ракету на другий вертоліт, однак він швидко пірнув за посадку».
Військовий розповідає, що тоді бійці хоч і не влучили в об’єкт росіян, зате налякали їх. Деякий час ворог не підлітав так близько.
«Звичайно, знищити літак чи вертоліт – це пріоритет, однак якщо ми відлякуємо ворожих пілотів, це вже великий плюс, бо піхота залишається у відносному спокої», — каже військовий.
На Запорізькому напрямку Іван із побратимами неодноразово влаштовували засідки окупантам, щоб уразити російські повітряні цілі.
«Ворожі пілоти приблизно знали, де стоять наші пости ПЗРК, то не залітали туди. Тому ми вирішили скоротити відстань. Розвідники разом із саперами пробили маршрут і разом із нами (двоє операторів ПЗРК і двоє розвідників) виходили на чергування», — пригадує Іван.
Такі виходи в Запорізькій області бійці влаштовували регулярно. Вони ставали в одну лінію із позиціями ворога, метрів за 300 збоку.
«Навіть чули голоси росіян. Якби в межах ураження з’явився літак чи вертушка, ми мали відпрацювати по них і швидко відійти заздалегідь встановленим маршрутом. На жаль, жодна ціль так і не залітала до нас», — додав захисник.
Одного разу, коли бійці 128-ї бригади поверталися з чергування, їх засікли росіяни ворожим дроном та почали скидати міни.
«Одна вибухнула метрів за 30 від мене, над головою засвистіли осколки, і ми зрозуміли, що треба не ховатися по кущах, а швидко відходити. Тікали так, аж п’ятки миготіли. Усе закінчилося добре…».
Вдома на Івано-Франківщині на захисника чекає дружина та двоє дітей. Саме заради своєї сім’ї чоловік і долучався до лав ЗСУ та став на захист країни. Щодо цивільних чоловіків, які не хочуть йти воювати, Іван каже:
«У них є два варіанти – або тікати, або йти в ЗСУ. Тому що війна триває, люди закінчуються, нам постійно потрібне поповнення. Та й тих, хто воює з самого початку, варто замінити, вони вже дуже стомлені. Тому цивільним чоловікам у тилу краще самим піти в армію, ніж чекати, поки їх заберуть».
Після перемоги чоловік планує відновити своє хобі – писати інструментальні композиції та грати на електрогітарі. У цивільному житті він захоплювався музикою та вів свій YouTube-канал.
За матеріалами 128-ї ОГШБр та інформацією, отриманою від речника бригади Ярослава Галаса.
Редакція “Локатор-Медіа” бере участь у програмi “Голоси України”, яка реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт фондом Європейський центр свободи преси та медіа і фінансується Федеральним офісом міністерства закордонних справ Німеччини, що ніяк не впливають на контент і не несуть за нього відповідальність.
Підписуйтесь на наші сторінки у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не пропустити.