На Запорізькому напрямку отримав важке поранення, а після тривалих лікувань повернувся у стрій: історія бійця із Київщини
Руслан на позивний «Ворон» — молодший сержант штурмової роти 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Чоловік брав участь в АТО, а після початку повномасштабного вторгнення тримає оборону в Запорізькій області. Там боєць отримав важкі поранення та після тривалих реабілітацій повернувся у свій підрозділ. Більше про воїна читайте у матеріалі.
Руслан родом із Київщини. У 2014 році він добровільно пішов до військкомату, аби стати на захист та тримати оборону від росіян на сході України. Тоді чоловіка не хотіли брали у бойову частину. Однак, коли заявив, що піде у добровольче формування, йому оформили військовий квиток.
Так Руслан і потрапив у 128-окрему гірсько-штурмову бригаду. Раніше про неї чоловік і не знав. З ним служили військовослужбовці з Києва, Київської та, звісно, Закарпатської області. Після проходження навчання військові поїхали тримати оборону від російських загарбників у Луганську та Донецьку області. Спочатку Руслан був коригувальником у мінометній батареї, а згодом — пішов у розвідку.
У складі бригади Руслан стримував ворога на різних напрямках. Воїн пройшов Дебальцеве. Пригадує:
«Я стояв на опорному пункті «Валєра», на який росіяни проривалися танками. Це було в кінці січня, морози тоді стояли люті, але в нас було гаряче. Російські танки зуміли прорватися й почали їздити по наших позиціях, давити хлопців гусеницями».
Тоді бійці відбили атаку росіян та за допомогою гранат знищили частину їх техніки, решта рашистів — відступили.
«Завдяки тому, що вистояли на «Валєрі», під контролем залишилася траса, якою бригада відходила з Дебальцевого… Одразу після того бою опорник накрили артою – пресували так жорстко, що голову не можна було висунути».
В цих боях Руслан отримав поранення та кілька важких контузій. З поля бою його евакуювали непритомним. Згодом чоловік демобілізувався.
Одразу після початку повномасштабного вторгнення Руслан повернувся в бригаду та зі своїми бойовими товаришами зі 128-ї бригади поїхав стримувати окупантів у Запорізьку область. Вже через кілька тижнів, під час виконання бойового завдання, боєць на позивний «Ворон» отримав важке поранення.
«Ми стояли в секреті (замаскована позиція попереду основних сил) – спостерігали за дорогою. Прямо на нас вийшла група росіян, напевно, це була ДРГ (диверсійно-розвідувальна група). Як старший групи я доповів по рації, що бачу ворога й приймаю бій. І відкрив вогонь. Ми почали відкочуватися, до нас зразу висунулася група підтримки. Тоді я відправив хлопців назад, а сам залишився їх прикрити», пригадує боєць.
Тоді росіяни були за 30 метрів від позиції бійців 128-ї бригади та вели вогонь з автоматів.
«Я отримав дві кулі – одна відірвала частину пальця на руці, інша влучила в лікоть. У цей момент підійшли наші, і росіяни відступили».
Боєць переніс кілька важких операцій та тривалий період реабілітації, а вже після одужання повернувся у свою штурмову роту та продовжує захищати українські землі на Запорізькому напрямку.
«Я не жалію, що пішов сюди на початку повномасштабки. Штурмовики – це реальна сила».
Вдома на Руслана чекають дружина, 5-річна донечка й син, якому немає ще рочку, та батьки.
«У перші дні повномасштабки, коли я вдягнув свою стару форму й поїхав у бригаду, дома стався кумедний випадок. Дружина з донькою вийшли з під’їзду погуляти, і донька (їй тоді було 3 роки), побачивши військового, кинулася йому на руки. Він також був у формі і з бородою, то дитина подумала, що це я. Військовий підхопив її на руки, а дружина все пояснила. Я довго сміявся, коли почув цю історію, хоча, можливо, воно й не смішно…», — згадує Руслан.
Щодо чоловіків, які не йдуть на фронт, каже: «Ми не безсмертні, у нас теж батарейки сідають. І коли в котиків на війні закінчаться всі дев’ять життів, зайчики в тилу офігіють…».
За матеріалами 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади та інформацією, отриманою від речника бригади Ярослава Галаса.
Фото отримане «Локатор-Медіа» від 128-ї бригади.
Читайте також:
«ДБР та Головна інспекція Міноборони розслідують загибель бійців 128-ї бригади на Запоріжжі».
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю «Локатор-Медіа» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.