Норвезьке видання розповіло про вчительку української мови, яка викладає з Бердянська
Вчителька української мови «Юлія» (ім’я змінено) вже півтора року залишається в окупованому Бердянську і продовжує навчати школярів через Інтернет. Вона боїться, що її виявлять росіяни і, коли в її двері стукають, вона приходить у жах. Про це 40-річна жінка розповіла журналістам телеканалу TV 2 з норвезького міста Берген.
– Я отримую за це зарплату в гривнях. Це серйозний злочин, який може коштувати мені життя, – зізналась Юлія в інтерв’ю.
До окупації вона працювала вчителькою і викладала англійську мову, відтоді її життя перевернулося з ніг на голову.
У день вторгнення російської армії Юлія була однією з учасниць мітингу в Бердянську проти окупації. Жінка розповіла, як російські військові посадили деяких демонстрантів до в’язниці, наочно показавши, чого можуть зазнати ті, хто чинить опір.
Тепер завдяки розповіді Юлії, норвежці знають, що росіяни піддавали затриманих тортурам, примушували співати гімн країни-агресора та про те, що на них також чинився тиск, щоб змусити їх зізнатися у злочинах, яких вони не скоювали.
– Коли росіяни катували тих людей у підвалах, одночасно вони намагалися переконати інших, що начебто звільнили та врятували нас, – додає Юлія. – Окупанти поміняли офіційну мову з української на російську, зокрема й назву міста. Поміняли валюту, знищили все, що символізує Україну, перекрили доступ до українських телеканалів.
Найболючішою для неї стала вимога отримати російський паспорт. Зробити це Юлія відмовилася.
– Для росіян я не існую. Немає мене і в списку українців, яким відмовлено в отриманні російського паспорта. Я абсолютно непомітна, – продовжує бердянка. – Якщо про це стане відомо, я опинюся у в’язниці або буду піддана тортурам.
Через це Юлія ховається у власному будинку. Вона рідко виходить у місто і не користується автомобілем. Щоб не привертати уваги, на вулицях вона розмовляє російською. Але ніколи не почувається в безпеці. Під час фіктивного референдуму, який проводили окупанти у вересні 2022 року, до неї приходили й стукали у двері. Це була невідома жінка з урною в руках і в супроводі двох військових.
– Я не відчиняла дверей і мовчала. Вони, напевно, подумали, що квартира порожня, і пішли.
Цього року, в очікуванні псевдовиборів 10 вересня, бердянка також хвилювалася і знову вирішила для себе не відчиняти двері.
Для Юлії ці «вибори» – частина російської пропаганди, і незалежно від їхніх результатів вона впевнена, що Бердянськ залишиться українським.
– Якщо хто і має тікати з міста, то це росіяни, а не я. Я тут народилася і виросла. Результат виборів – це просто дурниця. Це українське місто. – підсумовує вона.