Переслідувати та перешкоджати… не можна працювати
Протягом 2024 року українське суспільство стикнулося з рядом гучних скандалів, які стосувалися переслідування журналістів з боку влади. Лише тільки у січні вся країна спостерігала за атаками на засновника проєкту «Наші гроші» Юрія Ніколова та команду видання Bihus.Info. Також ми пам’ятаємо минулорічні випадки тиску на «Детектор Медіа», «Українську правду», «Дзеркало тижня», NV, «Цензор», «Бабель», «Ліга.net», «Еспресо».
І якщо з національними медіа такі ситуації набувають широкого розголосу, привертаючи увагу навіть Президента України, і в результаті керівники правоохоронних органів беруть на себе зобов’язання в них розібратися, то у випадках з тиском на локальні медіа все є набагато складнішим.
У цьому матеріалі я проаналізувала три кейси, які демонструють перешкоджання законній професійній журналістській діяльності онлайн-медіа із Запорізької області «Локатор – Медіа» протягом повномасштабного вторгнення з боку депутатів, державних чиновників та силових структур. У кожному з них до тиску на журналістів намагались залучити Службу безпеки України.
Кейс №1: «депутатський», 2022
З перших днів повномасштабного вторгнення команда «Локатор-Медіа» продовжувала свою діяльність з відстеження дій офіційної влади міста Бердянська. Журналісти не зупиняли свої активності ні перебуваючи в окупації, ні після виїзду на підконтрольну територію. У квітні видання привернуло увагу громади до планів міської ради зменшити розмір виплат працівникам освітніх закладів, адже за повідомленнями наших джерел, освітянам планували значно скоротити зарплату.
«Це могло підірвати довіру вчителів шкіл та вихователів дитсадків до української держави, до того ж керівництво відділу освіти негласно звільнилось і виїхало з окупації. При цьому більшість вчителів можливості виїхати в безпечне місце не мали і тому залишались у Бердянську. До речі, ми писали також і про зірвані евакуації містян через фактичну пасивність влади», – згадує редактор «Локатор-Медіа» Олександр Пилипенко.
В результаті вищевказаний телеграм-канал «Бердянск Сейчас» звинуватив Олександра Пилипенка та СЕО «Локатор-Медіа» Наталю Криворучко у проведенні дезінформаційної кампанії проти місцевої влади. Справа в тому, що адміністраторкою цього тг-каналу була і залишається Валерія Буханова – сестра депутатки міськради від партії «Європейська Солідарність» Ксенії Буханової, яка очолювала комісію з гуманітарних питань, тобто фактично контролювала і відділ освіти, і питання евакуації. Вони обидві, як власне і начальниця міськво Юлія Дойнова та її заступниця Жанна Безродня, входять до команди народного депутата від ОП-ЗЖ Олександра Пономарьова, який наразі перебуває під вартою за обвинуваченням у державній зраді.
Тоді редакції прийняла рішення протидіяти цьому тиску, максимально привернувши до нього увагу громади.
«Оскільки нам погрожували саме діями з боку Служби безпеки України, ми вирішили діяти симетрично, і направили дві заяви, в яких докладно описали і зв’язок Ксенії Буханової з депутатом Верховної Ради України Олександром Пономарьовим, і свою журналістську та громадську позицію щодо повномасштабного вторгнення», – продовжує розповідати Олександр.
Заяви журналістами до СБУ були надіслані, але про результати перевірки редакції досі нічого не відомо.
Кейс №2: «військово-адміністраційний», 2023
У червні 2023 року «Локатор-Медіа» аналізувало закупівлю Бердянською міською військовою адміністрацією пожежних автоцистерн та надсилало запити, щоб дізнатись їх вартість та умови проведення тендеру. Але замість публічної інформації отримало від начальниці БМВА Вікторії Галіціної та її заступника Олександра Пасічника листи зі звинуваченнями Олександра Пилипенка у диверсійній діяльності та повідомленнями, що вони звернулися з цього приводу до Служби безпеки України.
Про цередактор видання тоді публічно повідомив на своїй сторінці у Facebook:
«7 червня 2023 року начальниця міської військової адміністрації Вікторія Галіціна та її заступник Олександр Пасічник викладають в телеграм-каналі та на фейсбук-сторінці БМВА новину про те, що вони «змогли придбати пожежні машини, які стануть незамінними помічниками бердянським рятувальникам і які помагатимуть у роботі ДСНС у Запоріжжі», при цьому супроводжуючи її низкою фотографій.
Пожежні автоцистерни на шасі Ford коштують не дешево – близько 16,5 мільйона гривень кожна (це відомо із публічної закупівлі ДСНС у Черкаській області), але інформацію про машини, на фоні яких піарилися Галіціна і Пасічник, у Prozorro відсутня. Ці фактори змусили мене надіслати в БМВА запит і зпроханням відповісти на декілька нескладних запитань:
– коли та за яку вартість було придбано вищевказані машини;
– якими є моделі та модифікації вищевказаних машин;
– коли було оголошено та проведено тендер із закупівліцих машин; які особи приймали у ньому участь, які були цінові пропозиції;
– коли у якої особи було придбано вищевказані машини;
– яким є походження коштів, за які було придбано ці пожежні машини (бюджетні чи донорські);
– чи є кошті, за які було придбано пожежні машини, державною субвенцією.
Також я попрохав надати копію відповідної заявки на фінансування, яку Галіціна направляла начальнику фінансового управління виконкому», – пояснював у дописі журналіст.
Відповіді на ці питання «Локатор-Медіа» все ж таки отримало, однак лише після оскарження відмов Уповноваженому Верховної Ради з прав людини. А ось яку мету переслідували Галіціна та Пасічник, намагаючись натиснути на Олександра Пилипенка – достеменно не відомо, але точно, не якісне висвітлення своєї роботи на благо громади міста та прозоре звітування щодо витрачання коштів міського та державного бюджетів.
Звісно, жодних вибачень чи пояснень виданню від керівництва БМВА не отримало і вже не отримає, оскільки у жовтні 2024 року Вікторія Галіціна була звільнена Президентом України.
«Українське законодавство містить норми, які захищають журналіста, зокрема ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про медіа» забороняє втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб’єкти владних повноважень, – пояснює юрист ГО «Платформа Прав Людини» Євген Воробйов. – Із прохальної частини запиту до БМВА є очевидним, що журналіст запитував за своїм статусом відкриту інформацію, оскільки закон визначає, що не може бути обмежено доступ до інформації про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Також, зважаючи, що інформація не стосувалась оборонних закупівель, то відмова в наданні інформації в даному випадку була незаконна».
«Я вважаю, що саме по собі передання на перевірку правоохоронному органу не містить прямого впливу на журналіста, хоча він може це сприйняти як вплив на себе. Разом з тим, якщо згадане розглядати в цілому, що особа знала, що це запит від журналіста, усвідомлювала, що інформація є відкритою, то в цілому слідчий може доволі успішно працювати з такими матеріалами», – додає юрист.
Кейс №3: «вишенька на торті», 2024
19 жовтня 2024 року Олександр Пилипенко із колегами повертався до Ужгороду із Мукачева після проведення заходу для вимушених переселенців, але додому він потрапивлише з приймального відділення міської лікарні.
На трасі біля в’їзду до Ужгорода їх автівку зупинили співробітники ТЦК. Вони перевірили у Олександра додаток Резерв+ і впевневились, що він не перебуває у розшуку, але після дзвінка кудись, попросили його затриматися, пославшись на те, що до нього є питання у СБУ. Журналіст погодився і за вказівкою військових разом з колегами проїхав до пожежної частини, розташованої поруч. Там на нього чекав оперуповноважений на прізвище Родіонов.
«На початку допиту в адмінбудівлі він заявив мені наступне: «Подумай, чому ми тут спілкуємось. В тебе багато ворогів», – розповідає Олександр. – Я відповів, що «вороги» в мене можуть бути лише серед персонажів моїх антикорупційних розслідувань і Родіонов, впевнившись, що я зрозумів натяк, перейшов до інших запитань».
Загалом той допит тет-а-тет із деталізацією біографії редактора «Локатор-Медіа» та перевіркою його смартфону тривав більше години. Щоб прискорити процес, Олександр навіть прийняв пропозицію Родіонова пройти поліграф, але від цієї ідеї працівник спецслужби потім чомусь відмовився.
«Родіонов декілька разів комусь дзвонив і радився, сам трохи нервував, але продовжував тиск. Не знаю, чим би закінчилась ця історія, але у мене трапивсяя гіпертонічний криз (приблизно десятий за останні кілька років), колеги викликали мені швидку і я потрапив до прийомного відділення лікарні», – ділиться спогадами Олександр.
Хто саме є замовниками цього інцеденту, редакції наразі достеменно не відомо, але немає сумнівів, що це хтось із впливових осіб, які були та є фігурантами матеріалів «Локатор-Медіа» – з часом їх імена все одно стануть відомими.
І знову повторюваність дій: редакція привернула увагу до дій ТЦК/СБУ у своїх публікаціях, а Олександр направив заяви до Офісу Генерального прокурора, Главку Служби безпеки України, Офісу Омбудсмана України та Офісу Президента України щодо дій Родіонова та його помічників.
Не промовчала і медійна спільнота: Олександра підтримали Media Development Foundation, Медіамейкер, Інститут розвитку регіональної преси, ZMINA, РІА-Південь та ветерани із Сармат – TV.
Команда «Локатор-Медіа» впевнена, що всі наведені випадки – це зловживання владними повноваженнями та перешкоджання законній журналістській діяльності. Таке системне ігнорування поданих заяв та запитів, відписки та відсутність відповідальності для депутатів/посадовців, які у приватних інтересах вдаються до використання силових структур, свідчать про реальну загрозу свободі слова та системи захисту прав людини в Україні.
«Свобода слова – це чи не єдине, що відрізняє Україну від рф – принаймні, іноді так може здаватися. Але, як бачимо, наша влада цю відмінність поступово зводе нанівець. Тиск на журналістів через ТЦК/СБУ став явищем системним та ганебним», – підсумовує Олександр Пилипенко.
Матеріал підготовлено в межах проекту Центру прав людини ZMINA «Підтримка активних громадян під тиском в Україні» та за сприяння Делегації Європейського Союзу в Україні.
Підписуйтесь на наші сторінки у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не пропустити.