захисник Запорізької області Володимир

Володимир «Шабай» – боєць самохідного артдивізіону 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Військовий у складі підрозділу тримає оборону в Запорізькій області. Як Володимир долучився до лав ЗСУ та про його бойовий досвід читайте в матеріалі.

Володимиру 44 роки. Він родом з Рівненської області. Близько 20 років чоловік їздив на заробітки, в тому числі у Росію (до 2014 року). Після 2014 року йому неодноразово пропонували роботу в Росії, проте чоловік відмовлявся.

Восени 2022 року Володимир приїхав додому. У дверях свого помешкання чоловік побачив повістку та пішов у військкомат.

«У мене давні проблеми зі здоров’ям, проте я про них особливо не розповідав, а ВЛК на це не звернула увагу. Так і потрапив у самохідний дивізіон 128 бригади, працюю тут із гусеничною самохідною гарматою 2С1 «Гвоздика», моя посада – заряджаючий», —  каже Володимир.

Автор

Самохі́дна артилері́йська устано́вка
САУ 2С1 «Гвоздика», на якій працює Володимир/Фото, отримане «Локатор-Медіа» від 128-ї бригади

За словами бійця, на усіх напрямках, де брав участь у боротьбі з ворогом їхній дивізіон, гаряче та небезпечно. Так нещодавно по позиції захисників поблизу Оріхова прилетіла керована авіабомба (КАБ). Володимир згадує:

«Я почув страшенний гуркіт від вибуху, й кинувся на землю. Біля голови просвистів величезний осколок і врізався в траву за 2 метри від мене. Іншим разом, коли ми стояли в Оріхові, прилетів «Ураган» і вибухнув за дві хати від нас. Вистачало всього, але живий, слава Богу. Людина поступово до всього звикає, хоча дуже неприємно, коли поряд прилітає…».

Наразі Володимир виконує бойові завдання «на автоматі». Чоловік каже:

«Коли бачиш, що відбувається в тилу, як дерибанять гроші, які могли б піти на озброєння, то мотивація пропадає. Що для мене найважче? Тут одне на одне накладається – побутові незручності, психологічний пресинг, втрата товаришів, страх від прильотів…».

Найважче для бійця те, що він далеко від дому. Вже третій Новий рік чоловік не святкує в сімейному колі.

«Ми його тут взагалі не відзначаємо. Лягаєш і намагаєшся поспати, а одним оком і вухом пильнуєш, чи все тихо. І завжди чекаєш команду «До бою!», — каже Володимир.

САУ Гвоздика
САУ 2С1 «Гвоздика», на якій працює Володимир/Фото, отримане «Локатор-Медіа» від 128-ї бригади

Вдома на захисника чекають дружина та син. Саме заради них чоловік став на захист країни та боронить землі від ворога.

«Я не хочу, щоб воював мій син. Я б хотів, щоб ніхто не воював, щоб люди жили в мирі й злагоді, йшли на компроміси, поважали один одного. Бо війна – це жахливо… Але не виходить, на жаль, бо є чокнутий сусід, який вирішив побикувати, поставити себе вище, ніж є. Ось чому доводиться воювати…», — зауважив захисник.

За матеріалом 128-ї ОГШБр та інформацією, отриманою від речника бригади Ярослава Галаса

Підписуйтесь на наші сторінки у FacebookInstagram та Telegram, щоб нічого не пропустити.

Завантажити ще...