Поза фокусом: кого з мешканців прифронтових регіонів оминає гуманітарна підтримка, і як це змінити?

Повномасштабна агресія проти України триває понад 2 роки, і весь цей час частина регіонів України залишаються лінією фронту. З поміж них, зокрема, Запорізька, Херсонська та Харківська області.

Більша частина перших двох регіонів залишається окуповано. Їх всіх поєднує факт щоденних терористичних ударів країни-агресора по об’єктах цивільної інфраструктури та житлових районах. Гуманітарна ситуація у всіх трьох областях залишається напруженою.

Механізми реагування на гуманітарну кризу з боку держави, місцевих громад та неурядових організацій змінюються від початку повномасштабного російського вторгнення. Проте, все ж потребують вдосконалення, адже, як свідчать результати дослідження, поза фокусом гуманітарного реагування залишаються чисельні групи населення прифронтових регіонів. Дослідження, яке провела соціологічна агенція FAMA на замовлення БО «Українська освітня платформа», покликане проілюструвати наявні проблеми механізмів гуманітарного реагування та запропонувати варіанти їх розв’язання.

«Ми працюємо через мережу власних Опорних центрів в 11 регіонах України, і завдяки допомозі міжнародних донорів, можемо підтримати місцеві соціальні ініціативи. Для того, аби підтримку отримали ті, хто потребують її найбільше, треба чітко розуміти гуманітарну ситуацію в регіоні, його особливості та найгостріші потреби постраждалого населення.  Дослідження покликане проілюструвати реальну ситуацію у прифронтових регіонах та виявити групи населення, які залишаються поза акцентом роботи гуманітарних організацій.  А головне — надати інструменти розв’язання цих труднощів», — розповідає проєктна менеджерка Української освітньої платформи Тетяна Прищепа.

Хто з мешканців прифронтових регіонів залишається поза фокусом гуманітарного реагування?

Результати дослідження ґрунтуються на кабінетному аналізі відкритих джерел та глибинному інтерв’ю з надавачами та отримувачами різних типів гуманітарної допомоги.

Всього в рамках дослідження було проаналізовано 182 структури, які надають соціальні послуги населенню та беруть участь у кризовому гуманітарному реагуванні  на території трьох областей. Було проведено 28 глибинних інтерв’ю з надавачами гуманітарної допомоги (представники благодійних організацій, місцевої влади, бізнесу). Сумарно у трьох областях, де проводилось дослідження, проведено 33 глибинних інтерв’ю з отримувачами гуманітарної допомоги.

На підставі дослідження ідентифіковано групи осіб, постраждалих внаслідок російської агресії, які перебувають поза фокусом гуманітарного реагування, та їх основні труднощі.

• Люди, які отримали поранення та/або травми внаслідок війни (поранені цивільні).

Основна проблема — відсутність зафіксованості категорії на законодавчому рівні та у правовому полі. А відтак — соціальної підтримки та виплат. Особливо скрутно молодим пораненим цивільним, які втративши працездатність, залишаються без повноцінної соціальної підтримки як від держави, так і від переважної більшості гуманітарних організацій (адже не підпадають під критерії надання допомоги).

Саме ця група найбільше потребує інформаційно-консультаційних послуг, через незнання алгоритму дій після отримання першої допомоги/операційного втручання, ускладнену бюрократичну процедура звернень до держструктур та отримання багатьох довідок.

• Внутрішньо переміщені особи/особи з постраждалих громад, які перемістились з 2014 року

За словами внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у регіон на першому етапі російської агресії, з 2014 року, зараз благодійні організації роблять акцент на закриття потреб осіб, постраждалих вже після початку повномасштабного вторгнення росії у лютому 2022 року.  В той самий час, звертаючи, за словами опитаних, менше уваги на ВПО, які проживають у регіоні з 2014 року.

• Безробітна молодь

Ця група є поза фокусом надавачів допомоги, і її становище загострюється. Криза, викликана російською агресією, та масштабні руйнування інфраструктури і промисловості призвели до того, що молодь, яка втратила роботу, опинилась у скрутних життєвих обставинах, і ризикує, окрім крайніх матеріальних труднощів, стикатися з маргіналізацією у суспільстві.

За словами надавачів допомоги, молодь не вважається соціально незахищеною категорією осіб, тож в гуманітарних організаціях не передбачено програм підтримки для них. Респонденти свідчили про випадки, коли молодим людям відмовляли у наданні гуманітарної допомоги.

• Сім’ї з дітьми, які мають інвалідність

Становище таких родин погіршилось внаслідок вторгнення. Через обстріли обмежено працюють заклади, куди батьки водили дітей з інвалідністю на заняття. Від цього страждають як діти, яким бракує соціалізації, так і батьки, які не можуть працювати, адже мають бути з дитиною.

Перебування упродовж кількох років  у обмеженому просторі зі своїми персональними викликами, під обстрілами, загострило запит родин з дітьми, які мають інвалідність, на медичну та психологічну допомогу. Не завжди психологічна допомога, яку надають здебільшого неурядові організації, покриває індивідуальні домашні візити. Адже родини з інвалідністю часто обмежені у мобільності, навіть у обласних центрах.

• Літні люди

Багато з них змушені звільнитися (часто, примусово) зі своїх місць роботи. Часто єдиним їх джерелом доходу залишилася пенсія (зазвичай, мінімальна). Особливо важко тим, хто має хронічні захворювання. Критичною потребою серед категорії літніх людей є як фінансова, так і медична допомога.

Проблемою літніх людей є те, що часто вони не можуть скористатися допомогою через неможливість отримати інформацію про таку. Ті, хто не має смартфону/не користуються Інтернетом, отримують інформацію про діяльність фондів переважно через сарафанне радіо, а про інші види допомоги можуть не знати, та, відповідно, не користуватися ними (навіть за їх наявності).

• Внутрішньо переміщені особи/ особи з постраждалих громад

Особи з постраждалих громад, які евакуювалися з небезпечних фронтових населених пунктів потребують стабілізаційної допомоги та підтримки. Більшість із них проживають у гуртожитках або колективних центрах, де вони не завжди мають зручні умови. Крім базової натуральної та фінансової допомоги, вони потребують підтримку у соціалізації та пошуку роботи.

Часто люди, які евакуювалися, не приїжджають до обласних центрів, а мігрують в межах регіонів. Інколи вони селяться у старі будинки або ті модульні будинки, які облаштовують благодійники. Ті особи, котрі самостійно шукали місце проживання, зазвичай знаходять його у віддалених селах, без розгалуженої інфраструктури. Часто надавачі допомоги (як натуральної, так і психологічної/освітньої) працюють в центрах громад. Людям, які живуть навколо, важко дістатися туди, відтак, часто, ця допомога для них недоступна.

Також у сільській місцевості бракує роботи, а їздити у обласний центр або центр громади у людей часто немає можливості (брак громадського транспорту, відсутність власних засобів пересування тощо). Під час дослідження був ідентифікований запит серед переміщених осіб  на допомогу у починанні власної справи: розуміння того, як її почати, базова фінансова підтримка тощо.

• Люди передпенсійного віку

Вони не підпадають під окремі групи бенефіціарів, можуть не мати групу інвалідності, чи оформлене захворювання і не мають змоги отримати / змінити відповідний статус. Основна потреба полягає у базових речах, але також у працевлаштуванні, адже саме через брак праці, дискримінацію при влаштуванні на роботу та інші фактори, люди з цієї групи подекуди не можуть закрити навіть базові потреби

• Корінні мешканці прифронтових громад

Зокрема це місцеві мешканці обласних центрів та навколишніх населених пунктів, адже вони часто можуть не підпадати під заявлені критерії допомоги від неурядових організацій. Переважно це ті місцеві, які належать до вразливих груп таких як люди з інвалідністю, самотні пенсіонери чи люди у складних життєвих обставинах тощо. До цієї групи можна віднести також малозабезпечені сім’ї з дітьми / сім’ї з невисоким доходом.

Для них допомога у вигляді продуктового набору слугує радше підтримкою, а зароблені кошти вони можуть скерувати на інші потреби, зокрема для дітей.  Їхні потреби у гуманітарних послугах можуть бути схожими, що й у осіб з окупованих громад, проте через велику увагу вимушено переселеним часто ресурсу для місцевих недостатньо.

Обидві групи учасників дослідження (надавачі та одержувачі допомоги) вказали на проблеми в отриманні гуманітарної допомоги, зокрема натуральної та фінансової: через ліміт подачі заявок та великий потік частина потребуючих можуть не зареєструватись на отримання продуктового набору чи коштів. Також бенефіціари згадали, що потребують консультації щодо правильного алгоритму подачі на отримання грошової допомоги.

Про шляхи подолання цих викликів можна дізнатись з дослідження за цим посиланням.

Виконавці та замовники дослідження

Дослідження «Допомога постраждалим від війни» виконане дослідницькою агенцією «Fama», дійсним членом Соціологічної асоціації України, яка працює на ринку соціологічних послуг з 2010-го року.

Замовником дослідження є Українська освітня платформа, заснована у 2000-у році, (до 2021 р. — БО «Львівська освітня фундація»). До повномасштабного вторгнення діяльність Української освітньої платформи носила перш за все освітній та інституційний характер. З початку російської агресії у 2014-у році, організація заснувала волонтерський рух молоді «Будуємо Україну Разом», дала старт соціальній майстерні «WoodLuck» і запустила рух добросусідства в Україні.

Від початку повномасштабної війни Українська освітня платформа розгорнула гуманітарну місію. Упродовж 2022-2024 років разом з партнерами:

• евакуювала із зони бойових дій та прифронтових територіях понад 13 250 осіб;
• розмістила у тимчасових прихистках понад 100 000 людей з постраждалих громад;
• передала понад 4 000 000 кілограм гуманітарних товарів;
• надала 46 800 базових наборів (канцелярія, одяг, гігієна) для дітей, які постраждали через війну, а також майже 2000 ноутбуків та 1 модульну швидкозбірну школу;
• підтримала через механізм субгрантингу 216 соціальних проєктів у 15 регіонах України на суму в понад 65 млн грн, задля розвитку спроможностей постраждалих громад.

Дослідження здійснене в рамках проєкту підтримки суспільно-важливих ініціатив у регіонах України, який фінансується данським благодійним фондом DCA (DanChurchAid).

Причини та передумови дослідження

Українська освітня платформа працює у регіонах України через мережу Опорних центрів — локальних неурядових організацій, які створюють власні мережі з громадських, благодійних та релігійних організацій, і реалізують ті чи інші соціальні проекти. Зокрема, у трьох регіонах, охоплених дослідженням, крім безпосередніх гуманітарних втручань, організація підтримала низку місцевих проєктів спільно зі своїми Опорними центрами.

Підтримка місцевих ініціатив є частиною імплементації у регіонах України SCLR-підходу, який реалізує Українська освітня платформа. SCLR — реагування на кризу, кероване громадами. Це підхід, напрацьований на підставі десятиріч досвіду міжнародних гуманітарних організацій. Його зміст — громади є першими, хто реагують на гуманітарну кризу, і найкраще володіють ситуацією щодо гуманітарних потреб на місцях. Місцеве реагування може бути значно швидшим і ефективнішим, ніж стандартна допомога або гуманітарні заходи. А соціальний зв’язок і згуртованість в спільнотах підсилюють ефективність реагування на кризу та сприяють стійкості громад.

У Харківській області, спільно з БФ «Мирне Небо Харкова», Опорним центром у регіоні, від початку минулого року було підтримано 9 місцевих соціальних ініціатив на суму в 1,6 млн грн. З поміж них забезпечення населення деокупованих районів аптечками першої медичної допомоги та центри дитячого розвитку і комплексної допомоги пораненим цивільним у Харкові.

У Запорізькій області, спільно з БФ «Карітас-Запоріжжя», Опорним центром у регіоні, Українська освітня платформа підтримала 14 місцевих соціальних ініціатив на суму в понад 2 млн грн. З поміж них Майстерня Знань та простір “Цікаво і весело” у Запоріжжі, призначені для надання освітніх і психосоціальних послуг дітям, зокрема і з постраждалих громад.

На Херсонщині, спільно з ГО «Асоціація Української миротворчої школи», Опорним центром у регіоні, Українська освітня платформа підтримала 10 місцевих соціальних ініціатив на суму в понад 1,7 млн грн. З поміж них — відновлення житла у постраждалих селах області, створення соціальної пекарні для потреб вразливих груп населення та облаштування безпечного простору для дітей у обласному центрі.

Впровадження SCLR-підходу передбачає детальний аналіз потреб регіонів, аби проєкти, що реалізують гуманітарні організації, відповідали актуальним викликам. Відтак, основною метою дослідження є:

• визначення актуальних потреб різних груп постраждалого населення у трьох прифронтових регіонах;
• виявлення поточних проблем та труднощів у реалізації гуманітарного реагування;
• розробка рішень, які дозволять охопити підтримкою усі вразливі груп та уникнути ситуації, коли частина постраждалих українців залишається поза фокусом допомоги.