«Росію не варто боятися – треба давати жорстку відсіч», — історія Влада Синтепала, який боронив Запорізький напрямок
Влад Сентипал з позивним «Металіст» — молодший сержант ЗСУ, який боронить територію України з 2014 року. Брав участь в АТО/ООС, після початку повномасштабного вторгнення воював на Запорізькому напрямку та інших регіонах країни. На передовій захисник отримав поранення та численні контузії. Після лікування Влад Сентипал служить у роті охорони Закарпатського ОТЦК та СП. Історію про захисника читайте у матеріалі.
Владу Синтепалу 28 років. Свій перший контракт із ЗСУ чоловік підписав у 2013 році. Тоді йому було 18 років. Наразі у військового є дев’ять державних та волонтерських відзнак, серед яких орден «За Мужність» III ступеню, «Захиснику Вітчизни», «За військову службу Україні» тощо.
Тривалий час Влад був командиром штурмової групи бойової машини піхоти. Із самого початку захисники виконували бойові завдання на Запоріжжі – брали штурмом села Мирне, Гуляйполе та інші населені пункти.
Молодший сержант брав участь у боях біля Старої Краснянки Луганської області. Пригадує:
«Там були важкі піхотні бої. Контактні бої на відстані до 50 метрів з ворогом. Це були чеченці зі спецпідрозділу «Ахмат». У них були великі втрати. У нас, теж були, але незначні порівняно з їхніми. Чеченці вміють воювати, вони агресивні, стараються швидко проривати нашу оборону піхотою. Але у них не вийшло».
Щодо мотивації захищати Україну чоловік каже:
«Якщо вони зупиняться й перестануть воювати, то нічого не втратять. Якщо зупинимося ми – втратимо Україну. У них залишилася стратегія війни ще із радянського союзу, побудована на подавленні: кидають багато військ, раптом щось вийде».
Однією із таких невдалих стратегій росіянами Влад поділився. Тоді, каже, рашости намагалися форсувати ріку і втратили щонайменше 100 одиниць техніки.
«А ми – три БМП і один танк. Ми бачили з дронів, як вони формують колони перед рікою ще до побудови понтонного мосту, щоб швидко зайти на нашу сторону та розгорнути там війська. Вони втрачали понтонні мости, техніку, наша артилерія й літаки все знищували. Одного разу у них вийшло звести понтонний міст і переправити незначну кількість особового складу. Але танк, який заїжджав на понтон, провалив його і разом з екіпажем затонув».
Тоді бійці знищили практично всю піхоту й всі БМП російських військ, а декілька вцілілих бойових машин захисники затрофеїли та потім воювали на них проти рашистів.
Влад каже, що для нього фізично найважче на війні, не спати, коли йдуть інтенсивні бойові дії, а морально — втрачати побратимів та друзів. На війні найприємніше – після бойового виходу всі живі й здорові, і завдання виконали.
За усі роки участі в бойових зіткненнях Влад отримав одне поранення та багато важких контузій. Були випадки, коли осколки від російських снарядів прилітали в каску та автомат молодшого сержанта.
«Люди думають, що як будуть зараз підривати авторитет армії і пробувати зупинити мобілізацію, то буде краще. Та не буде краще! Прийдуть вороги і вони вже питати вас не будуть – хочете чи не хочете, про права, Конституцію… Вас просто будуть відправляти на інші війни. Якщо ви не знали, то росія воює постійно і в різних точках світу. І є великий шанс, що ті люди, які виступають проти мобілізації, будуть воювати з поляками, чехами, словаками, з військами НАТО. Ну, це ваш вибір, але ми показали, що росію не варто боятися – їм треба давати жорстку відсіч».
За матеріалами Закарпатського ОТЦК та СП.
Читайте також:
«Під час штурму Роботиного ЗСУ знищили частину однієї з дивізій окупантів».