«Так важко ніколи не було, хоч побували у різних регіонах»: історія військового Володимира, який боронив Запорізький напрямок
Володимир — військовий 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Чоловік брав участь в АТО та ООС, а з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну спиняв рашистів в Запорізькій області. Там захисник отримав поранення. Його історію читайте у матеріалі.
Солдату Володимиру 22 роки. За контрактом служить у штурмовій роті вже четвертий рік. Мама військового має ІІ групу інвалідності, однак він не скористався правом на відстрочку. Чоловік розповідає, що оскільки в батальйоні злагоджена та професійна робота, то він продовжує служити та боронити землі від російських загарбників.
«Я служу в гірсько-штурмовій роті, тут важко й небезпечно. Але не найгірше. Найгірше – це служити в підрозділі, де некомпетентні бійці й командири. У нас не так».
У перші ді повномасштабного вторгнення в Україну Володимир зі своїм підрозділом спиняв російських загарбників на Запорізькому напрямку. Військовий каже, що ті дні були для нього найважчими.
«У росіян була величезна перевага в живій силі й техніці. Це було дуже непросто – зупинити їх».
На цьому напрямку захисник отримав осколкові поранення, контузію та обмороження. Розповідає:
«Тоді загинув наш комбат… Як згадую, коли зміг випити першу каву й нормально поїсти… Так важко більше ніколи не було, хоча ми побували на різних напрямках, у різних регіонах, брали участь і в обороні, і в штурмах».
Військовий також брав участь у звільненні Херсонщини. Тоді їхня рота розпочала штурмові дії на годину раніше, ніж інші підрозділи на лінії фронту, та взяла на себе ворожий вогонь.
«Біля нас проїхав танчик, вороги засікли його й накрили артою, кілька бійців отримали важкі контузії й поранення. Їх вивезли, а ми залишилися. Той штурм пройшов вдало», — згадує військовий.
Бувають на передовій і випадки, які бійці сприймають із гумором. Так під час одного з артилерійських обстрілів його бойового товариша засипало землею. Тоді захисники якраз готували укріплення.
«Я біжу й кричу: «Де Кучерявий?» Хтось показує мені каску на землі. «Мені потрібен Кучерявий, а не його каска!» «Та ти розгреби землю!» Падаю на коліна, починаю розгрібати й бачу під каскою обличчя Кучерявого – його присипало з головою десь на 15 сантиметрів. Він у шоці, але живий-здоровий, навіть контузію не отримав. Як зреагував, коли я його розгріб? Ну, як – позитивно», — пригадує із посмішкою Володимир.
Він розповідає, що повномасштабна війна не така як АТО та ООС, адже використання дронів змінили характер бойових дій, однак на передовій, як і раніше, залишається піхота. «Їй найважче, але без неї ніяк…».
За матеріалами 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Читайте також:
«ДБР та Головна інспекція Міноборони розслідують загибель бійців 128-ї бригади на Запоріжжі».