Токмак менонітський: забута спадщина Ладекопу
«Локатор-Медіа» продовжує серію публікацій про менонітську історію Запорізької області. Цього разу розповідаємо про село Ладекоп, яке стало околицею міста Токмак з трансформованою назвою Ладівка.
Ладекоп було засновано у 1805 році шістнадцятьма менонітськими родинами, які приїхали із Західної Пруссії. Вони назвали його ім’ям їхнього рідного села у дельті ріки Вісла. Село лежало на 2 кілометри на південь від Токмаку, уздовж його головної вулиці містилися садиби селян.
Тільки шестеро родин з новоприбулих мали достатньо коштів для побудови невеликих дерев’яних хат. Ліс для цього їм забезпечило місто Олександрівськ (тепер – Запоріжжя).
Четверо із тих сімей взяли по дві ділянки землі на себе та своїх дітей. Їхній загальний капітал становив приблизно 11 тисяч рублів. Решта родин не мали коштів – їм було призначено безвідсоткову позику у сумі 4 975 рублів від уряду.
Першу зиму родини жили у земляних хатах. Пізніше були збудовані будинки, по 10 з кожного боку вулиці. З обох кінців вулиці за садибами було насаджено дві ділянки дерев.
Тридцять перших років свого існування село боролося з труднощами, зокрема з втратами урожаю, але з часом умови життя поліпшилися. Селяни обробляли не тільки землю, але й вирощували тутовий шовкопряд. У центрі села згодом побудували простору школу, але церква у Ладекопі так і не спорудили. Більшість селян належали до менонітської церкви у німецькому Петерсгагені.
Відомо, що в 1851 році у Ладекопі висадили майже 108 тисяч дерев. У 1869 році у селі було 20 великих та 29 малих фермерських господарств загальною площею 1764 десятини. У 1908 році там функціонувало кілька промислів: цегельня (власник – Д. Вальде), фарбувальна майстерня тканин (Я. Бестватер), два вітряних (А. Тевс, П. Фаст) та один паровий млин (Г. Варкентін).
У 1910 році за кілометр від Ладекопа П. Й. Дік збудовав ще одну цегельню. Глину для неї брали з навколишніх пагорбів. Згодом започаткували й інший бізнес: тут запрацювали столярна майстерня, фабрика з виготовлення підвід, кузня. Деякі мешканці села працювали у сусідньому Токмаку. У 1914 році населення Ладекопа налічувало 460 осіб.
Починаючи з 1890-х років, уряд російської імперії, до складу якої входила сучасна Запорізька область, почав проводити реформу шкільної освіти. Вона передбачала нові правила освітлення та простору. Деякі менонітські села скористалися такою можливістю та отримали плани, у тому числі Ладекоп.
Старійшини вирішили замінити приміщення школи та подали заявку до Харкова на виготовлення проекту нового шкільного будинку. Проте архітектори запросили занадто багато грошей ілише після довгих переговорів вони погодилися на умови села.
Будівництво школи закінчилося близько 1910 року. На той час в ній була одна велика і одна мала класні кімнати. Більша кімната мала форму аудиторії, тому її часто використовували для зібрань громади та церковних богослужінь.
У школі також були два житлових приміщення для вчителів – більше та менше за розмірами. У плані споруда мала форму літери Н, з центральною секцією та двома витягнутими вперед і в тил крилами. Головний та тильний фасади прикрашалися фронтонами.
За радянської влади, у 1938 році село Ладекоп включили до складу нової селищної ради – Рот-Фронтівської.
Сьогодні село втратило свої особливості та стало частиною міста Токмак. Наразі тут збереглося декілька менонітських будівель, одна з них – менонітська школа. Тривалий час в ній містилося управління реєстрації транспортних засобів. Потім там планували відкритий Центр надання адміністративних послуг, але це не відбулося. На момент повномасштабного російського вторгнення будівля школи перебувала у задовільному стані.
Читайте також: «Запоріжжя менонітське: млин Германа Нібура від прогресу до руйнування».