Голова Бердянської районної держадміністрації Олексій Бакай запропонувавав начальнику Бердянської міської військової адміністрації Вікторії Галіціній посмертно присвоїти екс-меру Валерію Баранову звання почесного громадянина Бердянська.

 

Справа в тому, що восени минулого року Верховна Рада припинила повноваження міського голови, Бердянської міської ради та її виконавчого комітету та наділила їх повноваженнями Галіціну, яка усі важливі рішення може приймати одноособово.

 

Чи наважиться вона присвоїти це звання Баранову без громадського обговорення покаже час, але відомий випадок, коли Вікторія відмовила громадській організації «Платформа Громадської Взаємодії» на її пропозицію перейменувати вулицю Новоросійську на честь польського міста-побратима Бєльсько-Бяла, яке багато допомагало бердянській громаді на початку окупації, на тій підставі, що без проведення громадських слухань це неможливо.

 

Щодо кандидатури Валерія Баранова. Дійсно, він свого часу багато зробив для розвитку Бердянська як курорту, однак остання його каденція 2020-2021 була неефективною і, скажімо відверто, ганебною. Але річ навіть не в цьому. А в тому, що за минулий рік окупації мільйонер Баранов і пальцем не поворухнув, щоб гуманітарно або хоча б морально допомогти постраждалій громаді. А в цей час десятки бердянців клали своє життя на фронті за збереження української державності. Наприклад, Сергій «Каспер» Бровін, Денис Алтунін, Віталій Павріанідіс (посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня), Віктор «Дізель» Пелехатий, Володимир Іванніков (посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня), Антон Просоленко, Олександр Шиян, Олександр Бочеваров, Віталій «Джин» Захарченко, Андрій Холодняков (посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня), Віталій «Кур’єр» Парасюк, Роман «Тихий» Сухомлин (за 6 днів до загибелі був нагороджений медаллю «За військову службу Україні»). На жаль, цей список можна продовжувати. Чим вони менше гідні пошани, ніж Баранов, статки якого складало приватизоване комунальне майно?

 

Хотілося, щоб бердянське начальство хоча б на час війни забуло про чиновницьку кругову поруку і звернуло увагу на тих, хто ціною свого життя назавжди прославили Бердянськ, довівши свою почесність та відданість народові.

 

У 2017 році міськрада присвоїла звання почесного громадяднина одразу дев’ятьом полеглим захисникам. Чому би цю формулу не повторити і зараз?

Звісно, за виключенням скульптора Миколи Мироненка, який наразі співпрацює з окупантами. Доречі, чомусь ніхто з посадовців досі не ініціював позбавлення його цієї регалії…