ЗСУ

Денис – старший оператор протитанкового ракетного комплексу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Чоловік брав участь в ООС, у звільненні Херсонщини, а наразі з побратимами тримає оборону в Запорізькій області. Про це в «Локатор-Медіа» розповів речник 128-ї бригади Ярослав Галас. Про бойовий шлях військового, та як він вирішив долучитися до лав ЗСУ, читайте у матеріалі.

Денису 23 роки. Він родом із Хмельниччини. До лав 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади він долучився у 2020 році. Підписати контракт його змусили особисті мотиви. Пригадує:

«Мама свого часу поїхала на заробітки в Росію. Без реєстрації там можна було знаходитися не більше трьох місяців, але один раз вона прострочила термін. А потім серйозно захворіла. Коли її привезли в лікарню, і лікарі побачили, що з документами не все гаразд, то просто виставили в коридор, де вона померла».

Мамі Дениса було 43 роки. Після цього він вирішив піти в ЗСУ у бойову бригаду. Тоді у зоні ООС бійці протитанкового підрозділу воювали як піхотинці. Денис планував вступати в Академію сухопутних військ, щоб стати офіцером, але згодом передумав.

З початку повномасштабного вторгнення бійці 128-ї бригади працювали з різними протитанковими комплексами: радянськими, українськими та натівськими. Згодом на Херсонщині бійці затрофеїли російський «Корнет». З нього Денис ефективно відпрацював по військових країни-агресора.

«На Донеччині ми прикривали піхоту й побачили, як у бліндажі накопичуються «вагнери». За короткий час їх набилося туди не менше десятка. Відстань до бліндажа була 3,8 кілометра, і я влучив ракетою з «Корнета» прямо в нього».

Тоді врятуватися нікому з окупантів не вдалося.

Автор

Військивий 128-ї бригади Денис/Фото отримане «Локатор-Медіа» від 128 ОГШБр

Із затрофеїного «Корнета» Денис відпрацював по ворогу і на Запоріжжі. Тоді бійці бригади вистежили, що в агропромисловому ангарі окупанти тримали техніку.

«Вони відкрили ворота, всередині були піхотинці. Ракета з «Корнета» влучила точно в ангар…».

Одного разу в Запорізькій області Денис разом із бойовими товаришами стали прямою ціллю ворога. Їх росіяни обстріляли із танку:

«Десь за три кілометри від нас виїхав танк, я бачив його без бінокля. А в мене в «Корнеті» заїла тринога, його не можна було встановити для стрільби. Танк почав стріляти прямою наводкою».

Тоді снаряд із російського танку влучив у протитанкову ракету поблизу двох воїнів. Вони отримали важкі поранення. Денис та ще двоє бійців отримали контузії. Поранених бійців Денис відтягнув у посадку, де кілька годин хлопці чекали евакуацію. Згодом, внаслідок отриманих травм, один із бойових товаришів помер у лікарні, ще один – отримав інвалідність.

Після цієї атаки Денис деякий час не міг виходити на бойові позиції. Згодом йому вдалося перемогти свій страх і наразі боєць продовжує стримувати ворога у Запорізькій області.

Після завершення війни захисник планує поїхати додому, відпочити та одружитися, а згодом – повернутися до лав ЗСУ.

«Коли приїжджаю у відпустку, через кілька днів стає некомфортно. В тилу дуже багато «розумних», котрі знають, як воювати, але не йдуть у ЗСУ. Тут набагато простіше, я звик до хлопців і не уявляю себе без них…».

За матеріалом 128-ї ОГШБр та інформацією, отриманою від Ярослава Галаса.

Читайте також:

««Будемо тут до кінця», — військовий 128 бригади Сергій, який тримає оборону на Запорізькому напрямку».

Підписуйтесь на наші сторінки у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не пропустити.

Завантажити ще...