Співпраця між навчальними закладами та громадськими організаціями приносять свій позитивний синергічний ефект. Ось і зараз в рамках проведення Європейських тижнів кодування пройдуть інноваційні навчальні заходи на кафедрі «Соціальних комунікацій» Бердянського державного педагогічного університету. Ініціаторами проведення заходів виступає ГО «Платформа Суспільної Взаємодії», а завідувачка кафедри соціальних комунікацій Бердянського державного педагогічного університету, кандидатка філологічних наук, доцентка Юлія Мельнікова пропозицію підтримала.
Отже, 25 та 26 жовтня 2021 року в режимі онлайн (на платформі Zoom) пройдуть тренінги «Використання програми «Flourish» для візуалізації великих обсягів даних». Тренером та ментором події виступає Олександр Пилипенко – редактор інтернет-ресурсу «Локатор.online», член Незалежної медіа профспілки України та неодноразовий лауреат всеукраїнських конкурсів журналістських розслідувань.
Протягом двох днів студенти та студентки, майбутні журналісти та журналістки, зможуть дізнатися про можливості програми «Flourish», перспективи її застосування у журналістиці та у будь-якій іншій професійній діяльності, практичній цінності при підготовці аналітичних статей та матеріалів тощо.
Усі учасники та учасниці подій отримають відповідні Сертифікати.
Нагадуємо, що подія відбувається у межах ініціативи Meet and Code що впроваджується в Україні Ресурсним центром ГУРТ у співпраці з організаціями TechSoup Europe та Haus des Stiftens gGmbH за фінансування SAP та Федерального міністерства внутрішніх справ Німеччини.
Автостоянка та торгівельні ряди на двох земельних ділянках перед входом у торгово-розважальний центр “Башни” відомі в Бердянську кожному. Але не всі містяни знають, що доходи від них йдуть не до міського бюджету чи на рахунки комунального підприємства «Центральний ринок», територія якого розташована впритул. Насправді ці 16 соток комунальної землі ще з 2010 року орендує фірма під назвою «Транзит-Сервіс», і саме її власники непогано з цього заробляють.
Згідно з даними аналітичної системи YouControl, половина статутного фонду цієї фірми належить Олексі Антідзе – непублічній людині з близького оточення міського голови Валерія Баранова. Раніше донька градоначальника Марина Баранова спільно з ним володіла «Азовською Кондитерською Фабрикою «Валео» і товариством з обмеженою відповідальністю «Азовплодторг» – наразі ці фірми перебувають в стані припинення. До того ж, вони спільно проводять час (в тому числі й за кордоном), а ще Олексі Антідзе одним з перших привітав мера з прийняттям присяги просто в робочому кабінеті. Ще по 25% відсотків у «Транзит-сервісі» мають така собі Юлія Зінченко та Віктор Гречка – давній політичний соратник, а нині радник Валерія Баранова з внутрішнього контролю (до слова, він також був співвласником «Валео» та «Азовплодторгу»).
У серпні 2020 року термін оренди обох ділянок вийшов, і в «Транзит-Сервісу» почалися труднощі – міськрада відмовилася подовжувати угоду. І зробила це на цілком законних підставах: підприємство просило пролонгацію на 49 років, а згідно із законодавством, це можливо лише на термін, зазначений у початковому договорі, тобто на 5 років.
“Транзит-Сервіс” подав скаргу до Господарського суду Запорізької області. По меншій з ділянок (7,4 сотки) Феміда у червні 2020 року стала на бік міської влади, а в жовтні це рішення підтвердила й апеляційна інстанція.
Аналогічно вийшло і з другою частиною землі площею 8,5 соток: восени минулого року “Транзит-Сервіс” також програв міськраді в суді першої інстанції і звернувся до Центрального апеляційного господарського суду в місті Дніпро, де фірму знову спіткала невдача – у задоволені позову їй відмовили.
Відтоді ці ділянки мали повернутися у розпорядження громади.
Але бізнесмени з оточення мера вирішили не здаватися та все ж таки продовжити користування землею. Для цього вони в березні знову звернулися до Господарського суду. Цього разу з позовом про визнання договору оренди землі таким, що пролонгований. У рамках розгляду цієї справи суд на прохання «Транзит-Сервісу» тимчасово, до закінчення розгляду, заборонив Бердянській міській раді вчиняти будь-які дії з даною ділянкою. Це окреме рішення міськрада наразі оскаржує в апеляційній інстанції.
Попри те, що розгляд справи по суті досі триває, і “Транзит-Сервіс” права на землю перед ТЦ «Башни» собі не повернув, фірма продовжує використовувати її у власних цілях та отримувати від цього дохід. В’їзди на територію і сьогодні «прикрашають» таблички з написом «Парковка платна. 1 година – 10 грн».
При цьому жодних претензій до власників фірми міська влада не висуває: градоначальник не утворює комісії, він не звертається до поліції, податкової чи інших служб для проведення перевірок. Також мерія чомусь не помічає тут щонайменше двадцяти тимчасових споруд для торгівлі – так званих МАФів – які утворили між будівлею ТРЦ та стоянкою нелегальний міні-ринок.
Назад
Далее
Паспорти прив’язки видано лише на вісім із них, а термін дії цих документів закінчився в 2018-му та 2020-му роках. Дюжина інших завжди стояла там без погодження з міською владою.
У прямому ефірі комунального телебачення моє запитання про демонтаж кіосків і припинення користування землею біля ТРЦ «Башни» «Транзит-Сервісом» Валерій Баранов назвав «неправдою і брехнею» та відмовився коментувати ситуацію.
А це виглядає дуже дивно. Оскільки раніше, у квітні, ми отримали листа за підписом його заступниці із земельних питань Олени Божкової, в якому вона зазначила, що дозвільні документи на розміщення тимчасових споруд біля торгівельного комплексу «Башни» у виконавчому комітеті відсутні.
Ці обставини чиновниця визнала і при особистому спілкуванні. На наше запитання, чи факт судового розгляду дає право на розміщення тимчасових споруд, вона відповіла: «Ні, не дає. Ми ж розуміємо, що оренду землі не подовжили безпідставно – крім ТС, там є нерухомість на одній із ділянок – і зараз рада готова підтримати «Центральний ринок», який навіть ініціює поділ».
Наше зауваження щодо порушення фірмою Правил благоустрою міста і необхідності втрутитися в цю ситуацію адміністративному відділу виконкому для складання відповідних протоколів заступниця мера залишила без уваги.
Щоб розібратися, як працюють нелегальні МАФи, ми поспілкувалися з одним із винаймачів ролет-боксів біля ТРЦ «Башни», який представився Сергієм (назвати прізвище та сфотографуватися із зрозумілих причин він відмовився). «Я працюю тут вже не один рік і за оренду плачу готівкою. Весною торгівельне місце коштувало півтори тисячі гривень на місяць, але перед сезоном керівництво «Башен» підняло ціну до 2000 і опускати не збирається. Дерев’яні МАФи коштують ще дорожче. Чи законно стоять ці споруди, я не знаю, мені все однаково, аби не заважали заробляти на життя моїй родині», – пояснив Сергій.
Оскільки перед торгівельним центром не менше двох десятків ролет-боксів, кіосків та лотків, можна припустити, що власники «Транзит-Сервісу» збирають зі своїх орендарів близько півмільйона гривень на рік. І це не враховуючи ще більшого можливого доходу від стоянки. Його ми пропонуємо читачеві підрахувати самостійно: 35 паркомісць по 10 гривень за годину, і це при тому, що водії залишають тут автівки на короткий час, достатній лише для того, щоб закупитися. Суми виглядатимуть дуже пристойно.
У вересні ми вирішили нагадати міському голові про його обов’язки, повторно запитавши, на яких підставах біля входу до ТРЦ «Башни» розміщені торгівельні споруди і які заходи прийняті виконавчим комітетом, якщо це зроблено самовільно. Відповідь була та ж сама, що і чотири місяці тому: документи-підстави відсутні, при цьому наше запитання про вжиті кроки взагалі проігнорували.
Можна припустити, що непоспішання Валерія Баранова наводити лад біля ТРЦ «Башни» пов’язане з небажанням нашкодити бізнесу його близького оточення. Нагадати меру, що він має використовувати службові повноваження в інтересах громади міста, а не наближеного кола осіб, можуть лише суспільний тиск і правоохоронні органи.
Осенью 1943 года Бердянск был освобождён от немецких захватчиков. Фашистская оккупация, начавшаяся 7 октября 1941 года, продлилась около двух лет. За этот срок было убито более 6000 и примерно 20000 горожан вывезено в Германию. На тринадцатый день своего пребывания в городе гитлеровцы осуществили массовый расстрел 981 человека (в том числе 316 детей), 832 из которых были евреями. Это произошло 19 октября в Мерликовой балке – возле нынешней базы отдыха “Маяк” в микрорайоне АКЗ.
Если эта кровавая страница истории Бердянска известна каждому, то многое из того, чем ещё жил наш город в тот трагический период, остаётся неизвестным. Для того, чтобы приоткрыть этот занавес, обратимся к любопытному первоисточнику – архиву газеты “Світанок” (“Morgendammerung”), выходившей в Бердянске с 23 мая 1942 по 31 августа 1943 г.г. на украинском языке. Антисемитизм, антибольшевизм и пропаганда всего немецкого – таковыми были основные темы публикаций этого издания, типичная передовица которого выглядела вот так.
Начиная с самых первых номеров большое внимание уделялось пиару Адольфа Гитлера, который “об’єднав навколо себе свій народ і звільнив його від жидівсько-капіталістичної експлуатації”,
и в честь 54-летия которого были проведены общегородские сборы.
Также активно продвигалась его идеология
и публиковались общие сведения о Немецком государстве.
Газетчики из “Світанка” всячески убеждали бердянцев в преимуществах жизни и работы в Германии.
В одном из номеров этого издания сообщалось об объявленной Рейхскомиссариатом обязательной двухлетней трудовой повинности, которая якобы должна была служить “господарській відбудові України”, но в действительности осуществлялась преимущественно на территории Германии. За уклонение от неё опубликованное воззвание грозило строгим наказанием.
Отчёты о таких мерах, принимаемых гебитскомиссаром (первым должностным лицом областного округа) Бердянска именем Немецкого народа, и связанных с лишением свободы, также находили своё место на страницах “Світанка”.
Однако, местные молодые люди всё-равно старались всячески уберечься от принудительных поездок на работу в Германию, для чего порой прибегали даже к членовредительству и фиктивным хирургическим операциям, за которые расплачивались даже продуктами питания. Чтобы пресечь такие попытки уклонения, Гебитскомиссариат обязывал бердянцев проходить медобследования с участием военного врача.
Помимо этого, осуществлялся и добровольный набор молодых людей украинской и немецкой национальностей во вспомогательную караульную команду, членам которой были обещаны питание и табак наравне с немецкими солдатами, а также денежное содержание.
Местной ортскомендатурой (нацистским органом военного управления) в городе был введён комендантский час. В отдельные периоды оккупации передвижение по улицам разрешалось исключительно с полчетвёртого утра до восьми или десяти вечера.
В Бердянске проводилась и активная антибольшевистская агитация: доносы на сторонников красного движения поощрялись премиями, а связи с ними были чреваты расстрелами.
Периодически город посещали высокопоставленные гитлеровские чиновники, как например, Днепропетровский Генеральный Комиссар, который во время своего инспекционного визита вручил от имени Фюрера медали девяти жителям, включая бургомистра Бердянска Л. Тяжолова и шефа Бердянского района К. Шостака.
На территории Бердянска действовали шесть торгово-промышленных кооперативов, которые занимались изготовлением глиняной посуды, металлообработкой, реставрацией мебели, пошивом одежды, извозом, а также производством газированной воды, которая реализовывалась в десяти хлебных киосках.
В городе функционировал и даже наращивал производство маслозавод, который имел производственные единицы не только в городе, но и в сёлах Бердянской области (именно так называлось административно-территориальное образование с центром в нашем городе, которое входило в состав Днепропетровской генеральной округи).
Развитие ремесленничества и открытие кустарных мастерских в оккупированном Бердянске строго контролировались и были возможны только при наличии соответствующего патента.
Не менее жёстко нацистскими властями осуществлялся контроль за торговлей овощами и фруктами. Их можно было сбыть только специализированному кооперативу либо лицам, имеющим патент, в противном случае как производители, так и перекупщики рисковали попасть под наказание и конфискацию товара.
Однако, судя по отдельным публикациям, бердянских спекулянтов это не останавливало. Поэтому по распоряжению штабс-фельдфебеля жандармерии им периодически выписывались штрафы, в том числе и за “злостное повышение цен”. Так, в номер от 5 августа 1942 года читателям сообщалось о применении городским приставом В. И. Саворовским подобных санкций по отношению к двум жителям: Григорию Абрамову с улицы Приморской и Ефросинье Ильюшиной с улицы Подгорной.
Браконьерство гитлеровскими властями также было объявлено вне закона. Ловля рыбы была разрешена только с берега на удочку и исключительно для личного употребления.
Жёстко регулировался даже забой домашнего скота. Жители Бердянщины были обязаны получать разрешение главы штуцпункта (военного подразделения, которое могло вести самостоятельный бой в окружении и имело запас продуктов на срок до полугода) либо окружного сельскохозяйственного руководителя, в противном случае они рисковали лишиться своей животины и быть наказанными тюрьмой, каторгой и даже смертью.
Согласно данным газеты “Світанок”, всего на 18 марта 1943 года Бердянский район был разделён на шесть штуцпунктов, которые в свою очередь делились по номерам на 55 общественных хозяйств (бывшими до войны колхозами).
Строительный отдел Городской Управы формировал списки желающих получить землю для ведения подсобного хозяйства.
И, по-видимому, такая земля жителям выделялась. Как пример, германскими властями для вышеуказанных целей было нарезано 7600 участков, что почти в 3,5 раза больше, чем при “совєтській владі”.
При Городской Управе по адресу: пр. Азовский, 18 действовал Зеленхоз, который предлагал бердянцам для весенней посадки саженцы различных пород деревьев, рассаду цветов и овощей. За деньги.
Доступ на бердянские пляжи, как и в мирное время, был бесплатным. При немецких властях на них были предусмотрены мужские и женские отделения…
В городе продолжали функционировать все довоенные медицинские учреждения и даже появлялись новые, как например, на территории нынешнего посёлка Шовкове. Авторами “Світанка” подчёркивалась квалифицированность их персонала и особо выделялся доктор А. Е. Егоров. Кроме того, в сёлах района началось строительство бань.
Судя по регулярным публикациям, в Бердянске активно велась пропаганда антисемитизма. Так, в одной из статей приводится статистика членов Коммунистической партии и правительственных учреждений Украины по национальным признакам,
а в другой за свою принадлежность к еврейскому народу нападкам подвёргся заместитель председателя совета народных комиссаров Лазарь Каганович.
Ещё в одном материале, посвящённом описанию спектакля “Наймичка”, поставленном Бердянским театром драмы и комедии, в подчёркнуто негативном свете фигурирует “жид”.
Список можно продолжать…
Кроме вышеупомянутого театра, в Бердянске работала библиотека, возобновившая свою работу 17 февраля 1943 года, которую ежедневно посещало более ста читателей, хотя её услуги были платными.
Помимо этого, в городе регулярно работали кинотеатры “Промiнь” и “Бердянськ”, в которых демонстрировались преимущественно немецкие фильмы, а в городском саду под аккомпанемент духового оркестра проходили гуляния.
5 июля 1942 года после реставрации вновь был открыт Краеведческий музей, тематика экспонатов которого была изменена с “соціалістичного будівництва” на историю Приазовья.
В номере от седьмого августа 1942 года в публикации о заседании краеведческого общества можно узнать, что макортами назывались форты в с. Новопетровка, отсюда и название для одного из современных дачных районов Бердянска.
Не смотря на условия оккупации и разгар войны, бердянцы находили возможность для проведения и таких мероприятий, как общегородские сборы, посвящённые памяти Тараса Шевченко.
Особый интерес представляют публикации частного характера, с помощью которых читатели пытались отыскать, кто пропавшего мужа, а кто и забытые очки.
Ну и для контраста, немного политической сатиры, которой также находилось место на страницах “Світанка”.
Напоследок добавлю, что в разное время редакция газеты находилась по двум адресам: ул. Полицейская, 1 и ул. Гоголя, 16 (позже переименованная в Ульяновых, нынешняя Университетская). Редактором в ней значился некто В. Балах, в довоенные годы работавший журналистом в местной газете “Більшовицька зірка”, которая на время войны прекращала своё издание, с 1952 года называлась “За комунізм”, с 1962 – “Приморський степ”, а со второго апреля 1965 года носит название “Південна Зоря”. Сведения о послеоккупационной судьбе В. Балаха в послевоенное время, найти не удалось…
Данные материалы опубликованы с информативной целью и пропагандой нацистской либо иной идеологии не являются.
Начиная с прошлого года «Бердянский центр первичной медико-санитарной помощи» и «Бердянское территориальное медицинское объединение» получили за свои услуги населению 490.341.641 гривну. Эти средства были перечислены им по программе медицинских гарантий на основании договоров, заключённых с Национальной службой здоровья Украины. 156 миллионов из данной суммы направлены на расходы, связанные с борьбой против COVID-19.
В прошлом году БЦПСМП получил на помощь мобильным бригадам, реагирующим на коронавирус 738.659 гривен, а в текущем на вакцинацию от COVID-19 – 625.093 гривны. Этому коммунальному некоммерческому предприятию для оказания первичной медицинской помощи населению Службой было перечислено 33,3 миллиона гривен в 2020 году и 37,4 миллиона – в нынешнем.
Намного внушительней выглядят суммы компенсации для КНП «БТМО». В 2020 году: стационарная помощь пациентам с COVID-19 – 96.811.493 гривен; прочие пакеты медицинских услуг – 128.178.576 гривен. В 2021 году: стационарная помощь пациентам с COVID-19 – 57.990.976; прочие пакеты медицинских услуг – 135.300.138 гривен.
Нужно отметить, что НСЗУ, как заказчик медицинских услуг и лекарственных средств по программе медицинских гарантий, не финансирует учреждения охраны здоровья, а осуществляет оплату медицинских услуг этим субъектам хозяйствования. Другими словами медики-коммунальщики (в том числе и бердянские) обеспечены всем необходимым для своей работы в полной мере.
Это подтверждают слова заместительницы главы НСЗУ Татьяны Бойко на пресс-конференции в «Украинском кризисном медиа центре»: “Государство должно платить и государство платит: средства заходят в заведение. На уровне учреждения главный врач эти средства распределяет, а его должен контролировать владелец, то есть местная власть. Но мы сталкиваемся с неприятными историями, когда пациент приходит, а ему говорят: если бесплатно по программе медицинских гарантий – то это в феврале, а если за деньги – то прямо сейчас. Для того, чтобы эту ситуацию выровнять, должна быть позиция пациента, который не постесняется позвонить на «горячую» линию НСЗУ 1677 и прийти к главному врачу, уведомив его о своей жалобе в Службу. И должна быть позиция общественности каждого конкретного города: спросите у местных властей, как они контролируют главного врача, как согласовывают ему финансовые планы, почему деньги тратятся на оборудование за счет медгарантий, а не местного бюджета».
https://youtu.be/Q0mHX2SlLU4
Бердянцы, а вам приходилось тратиться в коммунальных больницах города?
Цього року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про встановлення Всеукраїнського Дня відповідальності людини», який буде відзначатись щорічно 19 жовтня.
Що це за день і яка його мета?
Всеукраїнський День відповідальності людини – державне свято України, яке, починаючи з 2021 року, відзначатиметься кожен рік 19 жовтня, у день народження Богдана Гаврилишина, автора «Декларації відповідальності людини». Метою відзначення є якісне перетворення українського суспільства у контексті розуміння та підвищення рівня відповідальності, а також вшанування пам’яті великого українця. Ініціатива встановлення Всеукраїнського дня відповідальності людини належить Фонду родини Богдана Гаврилишина.
Яка історія виникнення Дня відповідальності людини?
Богдан Гаврилишин, працюючи на світовому рівні як член Наглядової ради Міжнародної академії мистецтва та науки, ще на початку 2010-х дійшов висновку, що однією з передумов виконання Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, є усвідомлення та прийняття кожним членом суспільства також й індивідуальної відповідальності на всіх рівнях. У 2014 році професор створив змістовний та лаконічний документ – «Декларацію відповідальності людини», у 15 пунктах якої відобразив різні рівні відповідальності, від особистої до відповідальності на рівні країни та світу. Вони можуть стати дороговказами до більш демократичного, інклюзивного та ефективного суспільства.
Україна стала першою країною у світі, що прийняла День відповідальності людини, як загальнодержавне свято. З 2022 року команда Фонду родини Богдана Гаврилишина спільно з партнерами ініціюватиме запровадження Міжнародного дня відповідальності людини.
Як можна долучитися до відзначення Дня відповідальності людини?
На особистому рівні:
Інтернет-флешмоб “Я – відповідальність”. У День відповідальності людини 19 жовтня розкажіть у соціальних мережах про те, що для вас особисто означає слово “відповідальність”, та яким своїм відповідальним вчинком пишаєтесь найбільше #я_відповідальність #ДеньВідповідальності
Інтернет-флешмоб “5 відповідальних друзів”. Напишіть в соцмережах пост, в якому тегніть 5 (можна більше) своїх найбільш відповідальних друзів. Розкажіть, чому ви їх такими вважаєте, тим самим передаючи естафету далі. Так ми познайомимо усіх відповідальних людей країни між собою. #дію_відповідально #ДеньВідповідальності
Інформаційно. Поділіться з друзями, колегами інформацією про відзначення 19 жовтня в Україні Дня відповідальності людини. Поширити інформацію можна через соціальні мережі, в закритих групах чи чатах та ін.
Затегаєте у своїх постах Фонд родини Богдана Гаврилишина (ми у Facebook, Instagram та Twitter). Так ми зможемо прочитати історії один одного і надихнутися на відповідальні дії.
На рівні організацій:
Сформулюйте для вашої організації список з відповідальних дій, які плануєте спільно з командою зробити впродовж наступного року. Уявіть, з яким задоволенням ви будете писати свій річний звіт, знаючи скільки відповідальних дій уже зроблено.
Якщо ви вже цьогоріч зробили достатньо відповідальних дій – не соромтесь розповісти і, навіть, прозвітувати про них публічно. Можливо, саме ваш приклад вмотивує інших!
19 жовтня у День відповідальності людини діліться у соцмережах інформацією про відповідальні дії і майбутні плани вашої організації, а також тим, що для вас/вашої організації означає слово “відповідальність”. Додавайте хештег #ДеньВідповідальності та #дію_відповідально.
На рівні громад:
19 жовтня у День відповідальності людини діліться у соцмережах інформацією про відповідальні дії і майбутні плани вашої громади, а також тим, що для вас означає слово “відповідальність”. Додавайте хештеги #ДеньВідповідальності #дію_відповідально, тегайте Фонд родини Богдана Гаврилишина (ми у Facebook, Instagram та Twitter).
Також можна організувати одну з пропонованих нижче активностей. Ми не обмежуємо вас цими ідеями, а надихаємо подумати над активностями, які могли б об’єднати громаду навколо теми відповідальності:
Плогінг на 1.5 км. Плогінг – поєднання екологічного та фітнес рухів, що полягає в бігу у неквапливому темпі зі збиранням сміття вздовж свого маршруту. У реалізації даної активності закладається одразу кілька пунктів Декларації відповідальності людини, крім того, даний рух є прогресивною альтернативою традиційних “суботників”. 1,5 км – це символічна відстань, де кожні 100 метрів = одному з 15 пунктів Декларації.
Закладення капсули часу. Хто не бажає вписати своє ім’я в історію? Ми буквально пропонуємо це зробити. Які зміни в державі/громаді ви б хотіли побачити за наступні 5 років, та який вклад особисто ви готові зробити для реалізації цих змін. Опишіть їх та помістіть в “капсулу часу”. Капсула закладається на 5 років.
Давайте надихати один одного на відповідальні дії і підтримувати вогонь позитивних змін через власні маленькі та великі кроки!
І важливо пам’ятати, що кожен день – це день відповідальних дій! І хай 19 жовтня стане для вас тим днем у році, коли ви похвалите себе за кожен прояв своєї особистої відповідальності.
Контактні дані:
Максим Несвітайлов, координатор ініціативи “Всеукраїнський день відповідальності людини”, +380975137498, [email protected]
Фонд родини Богдана Гаврилишина – благодійна організація, заснована у 2017 році дружиною та дітьми видатного українця, всесвітньо відомого економіста та візіонера доктора Богдана Гаврилишина. Головною місією фонду є підтримка молодих змінотворців задля сталого розвитку ціннісно-орієнтованої України. Сайт: bhfamily.org, соціальні мережі: https://www.facebook.com/bhfamily.org , https://www.instagram.com/hawrylyshyn_family_fund
7 октября Запорожская областная территориальная избирательная комиссия приняла постановление №207 “О замещении депутата Запорожского областного совета, полномочия которого досрочно прекращены”.
Этим документом избранным депутатом областного совета в округе №5 (Бердянский район) в порядке очерёдности после ушедшего из жизни Александра Галицина, признана Ирина Григорьевна Пивень.
В списке кандидатов от партии “Слуга народа” Ирина Пивень значилась под первым номером. На выборах она указывала своим местом жительства город Пологи. В настоящее время занимает должность заместителя председателя Бердянской районной государственной администрации. К выполнению своих полномочий новоизбранная депутатка приступит после принятия присяги.
Сегодня в стенах исполкома состоялось заседание балансовой комиссии по деятельности КП «Бердянский центральный рынок». Оно стало завершающим этапом проверки этого предприятия, о котором мы рассказывали ещё 20 сентября. Как вы помните, членами комиссии были выявлены многочисленные нарушения со стороны администрации «Рынка», большинство из которых касаются действующего директора Богдана Сушко. Сегодня эти нарушения чиновниками были озвучены с трибуны. Мероприятие напоминало порку нерадивого ребёнка, Сушко заметно нервничал и периодически позволял себе перебивать докладчиков, невпопад оправдываясь.
Более того, сегодня всплыли новые нарушения, не отображённые в материалах проверки. Член комиссии Николай Стельмаченко, являющийся главой ГО «Союз защиты частных предпринимателей г. Бердянска», сообщил, что Уставом КП «БЦР» не предусмотрена торговля промышленной группой товаров, поэтому его администрация деньги с торгующих взымает безосновательно. Торговые площадки «за банком» по проспекту Труда он назвал «резервацией для индейцев», а схему размещения там торговых мест – «фикцией», поскольку половина из них не учтены. А это в свою очередь повлияло на формирование рыночного тарифа для предпринимателей в сторону его увеличения. Кроме того, Николай напомнил, что на продовольственном рынке нет общедоступного туалета, поскольку он сдан в аренду.
Однако, для инициатора этой балансовой комиссии Валерия Баранова, такого массива выявленных нарушений оказалось недостаточно даже для привлечения директора «Рынка» к дисциплинарной ответственности, не говоря о более кардинальных мерах, хотя доказательства некомпетености Богдана Сушко заняли более десятка страниц.
Таким образом, либо городской голова в очередной раз продемонстрировал свою неспособность к жёстким кадровым решениям, либо это очередная кулуарная договорённость с депутатским большинством, представителем которой Сушко и является.
7 октября Сессия Верховной Рады началась с рассмотрения Постановления о переименовании села Болгарка Бердянского района. 278-ю одобрительными голосами этот населённый пункт был переименован в Софиевку.
Напомним, до 2016-го года это село с населением 1100 человек называлось Коларовка и до реформы децентрализации входило в состав Приморского района.
Народный депутат Александр Пономарёв не голосовал.
Сегодня Верховная Рада Украины рассматривала проект решения об отзыве Дмитрия Разумкова с должности председателя этого органа власти. По результатам поимённого голосования “За” проголосовали 284 депутата, воздержались – 6, не голосовали – 24. Кнопку “Против” нажали 74 народных избранника, в том числе и представитель Бердянска Александр Пономарёв.
Отметим, что фракция партии “Оппозиционная Платформа-За Жизнь” не дала по этому вопросу ни одного голоса “За”.
Городской голова Валерий Баранов в очередной раз выносит на рассмотрение исполкома проект решения о материальном поощрении членов комитетов микрорайонов. На комитеты планируется потратить 127,5 тысяч гривен, хотя согласно 11-й статье закона “Об органах самоорганизации населения”, их полномочия должны были прекратиться одновременно с окончанием работы предыдущего созыва горсовета. Но за прошедшие 10 месяцев выборы так и не проведены. Формальная причина – карантинные ограничения. В апреле решением сессии отчетно-выборные собрания комитетов микрорайонов и уличных комитетов были отложены до завершения противоэпидемических мероприятий. 17 июня в стране был установлен «зеленый» уровень эпидемической опасности, но возможность перезагрузки комитетов городской совет проигнорировал. И вот 23 сентября Украина перешла в “жёлтую” зону, что опять может стать поводом для отсрочки. В список лиц, которым запланирована выплата материального поощрения, опять включён экс-глава комитета микрорайона “АКЗ” Василий Бокоч, который выбыл из этого органа по собственной инициативе ещё в августе 2019 года, о чём Локатор рассказывал ранее.
