Граждане Украины, пострадавшие в результате российской военной агрессии, могут подать в Европейский суд по правам человека для получения компенсации в размере от 5 до 30 тысяч евро.
Для этого необходимо подать заявление в Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ) в течение 4 месяцев с момента нарушения своих прав, но не позднее 16 января 2023 года.
Обратиться в ЕСПЧ имеют право лица, которых похитили оккупанты, у кого было разрушено жильё, которых содержали в неволе, пережившие пытки, ранения и физические издевательства, у кого погибли родственники и так далее.
Сформировать заявление в ЕСПЧ можно через электронную форму по этому адресу – https://espl.com.ua.
Также для подачи иска необходимо заполнить загрузить необходимые документы, распечатать и отправить их по «Укрпоште». Есть опция заполнения заявление за родственника, у которого нет возможности подать его самостоятельно.
Сопровождением дел пострадавших занимаются работники общественных приемных «Украинского Хельсинкского союза по правам человека», перечень их отделений можно просмотреть по этой ссылке.
Заявления могут рассматриваться в течение года, а вероятность получения компенсации очень высока. В прошлом году этим судом было признано нарушение прав россией в 90% случаев.
В ночь на понедельник в окрестностях Одессы работники местного Управления по борьбе с наркопреступностью провели обыск помещения, в котором уроженец Мариуполя организовал место для сбыта и незаконного употребления наркотических средств и психотропных веществ для своих клиентов. Кроме него, там находился ещё один мариуполец, а также жители Одессы и Бердянска.
В здании и транспортных средствах правоохранители изъяли более 300 граммов каннабиса, амфетамин, таблетки экстази, устройства для употребления наркотиков, два автомата Калашникова и более 400 патронов к ним.
Изъятые вещественные доказательства направлены на экспертное исследование в рамках производств, начатых по признакам части 2 статьи 307 (Незаконное производство, изготовление, приобретение, хранение, перевозка, пересылка или сбыт наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов) и части 1 статьи 263 (Незаконное обращение с оружием, боевыми припасами или взрывчатыми веществами) Уголовного кодекса Украины.
Два вооруженных мариупольца были задержаны следователями полиции под процессуальным руководством Одесской областной прокуратуры в порядке статьи 208 УПК Украины. Восьмерых человек направили в наркологический диспансер для прохождения медицинского осмотра. Следствие продолжается.
24 июня в Севастополе похоронили Леонида Абдокова – российского матроса, участвовавшего в оккупации Бердянска. Рашист служил машинистом трюмно-котельной команды большого десантного корабля “Саратов” 197-й бригады десантных кораблей Крымской военно-морской базы Черноморского флота и был обезврежен в результате подбития этого судна Вооружёнными Силами Украины 24 марта в порту нашего города.
Об этом в своём Telegram-канале сообщил так называемый “губернатор” Севастополя Михаил Развожаев.
Почему похороны захватчика произошли только сейчас – в аккурат к трёхмесячному юбилею этого успеха украинской армии – Развожаев не уточнил.
197-я бригада десантных кораблей – это соединение Черноморского флота ВМФ россии, которое базируется в Севастополе и включает в себя большие десантные корабли проекта 1171 «Николай Фильченков», “Орск” (сейчас не в строю), а также проекта 775 и 775М “Азов”, “Новочеркасск”, “Цезарь Куников” и “Ямал”. Корабли “Орск” и “Цезарь Куников” 24 марта также находились в бердянском порту и в результате детонации боекомплекта “Саратова” получили повреждения, но успели отойти на безопасное расстояние.
Экс-оккупант Абдоков родился и жил в украинском Севастополе, поэтому придя на бердянскую землю, по сути воевал со своим народом.
Как горел БДК “Саратов” после удара с воздуха, можно посмотреть на этом видео.
Агентства ООН у справах біженців, з 24 лютого 2022 року свої домівки була змушена покинути третина українців. На даний момент, це найбільша криза з переміщенням людей у світі. Близько 7 мільйонів людей були переміщені в межах України, ще приблизно 13 мільйонів залишаються на територіях, які постраждали від конфлікту, не в змозі виїхати через підвищені ризики безпеки, руйнування мостів і доріг, брак ресурсів або інформації про те, де вони можуть знайти притулок і житло.
Згідно з українським законодавством, внутрішньо переміщена особа (ВПО) – це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах і має право на постійне проживання в Україні і яку примусили залишити або покинути своє місце проживання внаслідок або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.
Як повідомляє Міністерство соціальної політики України, внаслідок повномасштабної військової агресії Росії, у період з 24 лютого по 15 червня поточного року, статут ВПО отримали 11952 бердянці.
Більша частина з них зареєструвалася в Запорізькій – 3253, Дніпропетровській областях – 1666 і в Києві – 1338; менша – у Донецькій – 18, Херсонській – 11 і Луганській областях – 4 особи відповідно.
Також 1010 бердянців отримали статус ВПО у Львівській області, 484 – у Київській, 476 – в Івано-Франківській, 420 – у Вінницькій, 399 – Хмельницькій, 385 – у Закарпатській, 345 – у Чернівецькій, 323 – у Черкаській, 300 – в Одеській, 277 – у Тернопільській, 266 – у Полтавській, 192 – у Волинській, 186 – у Рівненській, 176 – у Кіровоградській, 125 – у Житомирській, 96 – у Харківській, 50 – у Миколаївській, 48 – у Чернігівській і 34 – у Сумській областях.
Ці дані можна порівняти в такій інтерактивній візуалізації (наводьте курсором або пальцем, залежно від вашого пристрою; натискаючи на кнопки з назвою регіонів, їх можна відключати/включати).
Яка кількість бердянців перемістилася на підконтрольну територію без набуття статусу ВПО і скільки виїхало за кордон – не відомо. За неофіційними даними, загальна кількість жителів Бердянська, які залишили свої будинки через окупацію міста, перевищує 30 тисяч осіб.
Губернатор Курской области Роман Старовойт озвучил планы строительства водовода между временно оккупированными Бердянском и Первомайским районом Донецкой области.
Первомайск входит в состав квази-республики «днр» и закреплён за Курской областью, которая периодически якобы оказывает ему помощь.
«Например, строительство водовода в район из Бердянска. Там бассейн реки Днепр с пресной водой, пока же вода в районе привозная или опреснённая техническая», – цитирует Старовойта издание Ren-TV.
Подобные амбициозные планы россиян могут вызывать только недоумение и смех. Напомним, что в Бердянск с 7 марта не осуществляется подача газа и за 3,5 месяца оккупанты так и не смогли устранить эту проблему, и по-видимому, до зимы это сделать уже не успеют. Поэтому заявления о таких масштабных проектах, как строительство водовода, иначе, как пропагандистский ход, воспринимать нельзя.
В соцсетях и ряде Telegram-каналах появилась информация о том, что российские военные разобрали и вывезли в неизвестном направлении оборудование солнечной электростанции «Тоkmak Solar Energy», которая располагалась возле временно оккупированного Токмака. На демонтаж, упаковку и транспортировку солнечных панелей им понадобилось более месяца.
Гелиостанция «Тоkmak Solar Energy» была запущена в эксплуатацию в 2018 году и является самой большой в Украине: её площадь 96 гектаров (что сравнимо со 100 футбольными полями) и состоит из 160 тысяч солнечных модулей, 1670 инверторов и 40 комплектных трансформаторных подстанций мощностью 0,4/10 кВ каждая. При её строительстве было использовано 1000 тонн алюминиевых конструкций, 1500 тонн конструкций из чёрного металла и более 650 километров кабельно-проводниковой продукции. Общий объем инвестиций в строительство станции составил 45 миллионов евро, срок окупаемости должен был завершиться в 2023 году.
Похищенная станция принадлежит ООО «Токмак Солар Энерджи», которая согласно данным аналитической системы YouControl, входит в «Группу Руслана Божко» и «Групу семьи Репкиных». У этой фирмы есть ещё четыре солнечные электростанции в Винницкой и Херсонской областях.
Председателем наблюдательного совета ООО «Токмак Солар Энерджи» является Александр Репкин – депутат Запорожского областного совета от партии «Оппозиционный блок» прошлого созыва (2015-2019).
Такие откровенно грабительские действия оккупантов могут свидетельствовать только о том, что они на захваченных территориях задерживаться надолго не планируют.
Вчера Верховная Рада одобрила законопроект №5688 о внесении изменений в Налоговый кодекс Украины, которыми создаются благоприятные условия для привлечения масштабных инвестиций в промышленное производство с введением налоговых льгот для индустриальных парков. Принятые нормы предполагают освобождение резидентов индустриальных парков от налога на прибыль сроком на 10 лет.
На эти льготы не имеют права лица, зарегистрированные в оффшорных зонах и связанные с организацией азартных игр, а также подпадающих под риски, определённые Группой по разработке финансовых мер борьбы с отмыванием денег (FATF).
Кроме того, предусмотрено, что дополнительные налоговые льготы для индустриальных парков могут устанавливать сельские и поселковые советы.
Также народные депутаты одобрили законопроект №5689, который предусматривает изменения в Таможенный кодекс Украины с целью создания благоприятных условий для привлечения масштабных инвестиций в промышленное производство, предусматривающие отмену НДС для индустриальных парков при импорте нового оборудования.
Действующее законодательство определяет, что индустриальный парк – это обустроенная соответствующей инфраструктурой территория, в пределах которой её участники могут осуществлять хозяйственную деятельность в сфере промышленного производства, а также научно-исследовательскую деятельность или деятельность в сфере информации и телекоммуникаций.
На сегодня в реестр ИП внесено 52 парка, однако по состоянию на конец 2021 года из них реально функционировали лишь 4 («Белая Церковь» (Киевская область), «Винницкий индустриальный парк», «Соломоново» (Закарпатская область) и «Коростень» (Житомирская область)).
Напомним, что в сентябре прошлого года Бердянский городской совет принял решение о создании индустриального парка «Бердянск». Его в качестве коммунальной собственности планировали создать сроком на 30 лет и разместить на 22-х гектарах земли, примыкающих к бывшему заводу «Прилив» (микрорайон АКЗ). Предполагалось, что на базе этого парка до 2030 года будет создано 550 рабочих мест. В октябре он появился на интерактивной карте индустриальных парков Министерства финансов.
В случае реанимации проекта ИП «Бердянск» после деоккупации региона, новые налоговые и таможенные условия работы индустриальных парков могут стать неплохим инструментом для возрождения нашего города.
Війна для дніпровского журналіста Всеволода Новохатька почалася, як і для всіх українців, рано вранці 24 лютого. Прокинувшись від потужних вибухів з боку аеропорту, він одразу зайшов до інтернету та дізнався про вторгнення росії. Після цього обдзвонив місцевих та столичних близьких людей, переконавшись, що з ними все гаразд. Коли емоції стихли і прийшло усвідомлення, що це повномасштабна війна, у свої 54 роки Всеволод вирішив йти захищати Україну.
– В березні я проходив медкомісії через старі травми, та волонтерив. Вже на початку квітня був у лавах ЗСУ, – розповідає Всеволод. – Домашні справи та улюблене заняття яхтингом довелося відкласти на невизначений термін. А шахраїв з міської ради з їхніми дерибанами та претензіями “Чому ти такий розумний не в армії?” – я дістану через інтернет, навіть з окопу.
Цей військовий досвід для нього не перший – у юності сержант Новохатько проходив строкову службу у військово-космічних силах СРСР.
– Зараз якусь попередню підготовку проходив?
– Ні. Мене одразу направили до частини, де я та інші «мобікі» провели тиждень, отримали зброю та форму, пройшли первинні заняття зі злагодження, поновили навики. Далі в частину прийшов наказ про формування зведеної батальйонно-тактичної групи для оборони Харкова і нас відправили на місце несення служби. У відрядження збирали дуже тепло та дбайливо усією частиною – власний «бронік» мені віддав комбат.
У підпорядкуванні у Всеволода 15 бійців, троє з них – добровольці. Усі мобілізовані після початку війни, наймолодшому 22 роки, найвіковішому – 57.
– Як у вас зазвичай минає доба?
– Основне заняття нашого підрозділу – це бойові чергування. Також ми самостійно риємо окопи та створюємо інші довготривалі інженерні укріплення, в яких й несемо чергування, про це я не можу розповідати детально. Але можу запевнити, що Харків на довгі роки стає неприступною фортецею з ешелонованою обороною на всіх підступах до нього. Один з таких напрямків обороняє ввірений мені загін. Наше завдання – у разі спроби ворога прорватися по землі, зупинити та знищити його.
– Населення продовжує покидати Харків?
– Навпаки, останні два-три тижні мешканці повертаються додому. У місті запустили метро та майже весь громадський транспорт. Проте, ворожі обстріли міста не припиняються, переважно це відбувається в нічний час, зараз вже й вдень.
– Вам дуже дістається?
– Зараз здебільшого ми лише слідкуємо, як літає з обох боків понад нами. Але, звичайно, були випадки прильотів і по наших оборонних позиціях.
– Пам’ятаю, у квітні, коли ми базувалися на півночі міста, – продовжує розповідь Всеволод, – недалеко від нас почалася справжня «дуель» між реактивниками. Орки почали бити по нас із системи «Смерч». Наші відповідали з «Граду» і, як згодом з’ясувалося, влучили по ним. Але ворожа касета встигла долетіти і до нас – накрило одразу кілька споруд, бо снаряд розпадається у повітрі на частини. На верхньому поверсі однієї з них були наші спостерігачі – снаряд зайшов прямо під ними у вестибюль. На щастя, ніхто не постраждав, але почалася пожежа. Наші постові похопили відра з водою та кинулися на допомогу – загасити його вдалося досить швидко.
– Чому не взяв собі позивний?
– Я вирішив не ускладнювати собі життя позивними. Хоч це і призводить до анекдотичних ситуацій, наприклад, коли ротний знайомив нас, командирів загонів, між собою вийшов такий діалог:
Ротний: Знайомтесь, це – Міша. Міша, це – Сєва та Анзорій.
Міша (після паузи): Тоді я не Міша, а «Білий».
Ротний: Міша, блд, ти Міша! Бо Сєва та Анзорій – це в них імена, а не позивні…
– Зброї та боєкомплекту достатньо?
– Цілком. І автоматів, і кулеметів, і гранатометів вистачає. Ми стрілецька частина і знаходимось не на нульовій, а на першій лінії фронту. Питання про те, чи усе в мене в порядку – друзі задають часто, тому, щоб не відповідати кожному, що в мене та підлеглих все добре, я придумав публікувати по вечорам у Фейсбуці фотографії краєвидів із нашого лісу та підписувати їх заспокійливими словами.
Побут на фронті Всеволоду та його побратимам доводиться організовувати самостійно, особливо після переїзду в ліс. І якщо питну воду їм привозять, то воду для саморобного душу доводиться носити зі ставка власноруч. Навесні воду гріли у бочці на багатті, а зараз просто наливають у баклажки та виставляють на сонці. Нещодавно в загоні відбулося поповнення особового складу – на сусідній позиції народилися цуценята і бійці одну собачку забрали до себе, назвавши її Мілка.
– Хто вам допомагає?
– Як й раніше, важливу роль відіграють волонтери. Більшість із них – мої знайомі, яких знаю ще зі школи, також колеги із заняття спортом та журналістикою. Привозять розгрузки, плитоноски, інше необхідне спорядження, й навіть, солодощі. Одного разу, відбувся казус із «сюрпризом». Перша доставка до Харкова була на початку квітня, тоді ще по місту прилітало з усіх боків. Нам доставили цілий рюкзак плитоносок, ременів та інших потрібних речей. Коли я його отримав і повернувся до підвалу, де ми ховалися від обстрілу, то почав у напівтемряві роздавати їх, як Санта-Клаус. Запустивши черговий раз руку в рюкзак, я дістав із нього… бюстгалтер. Регот у підвалі гуляв до вечора, як фанатські хвилі на стадіоні. Яка з волонтерок, й навіщо його туди поклала, ми досі так і не з’ясували…
– Настрій у вашому підрозділі бадьорий!
– Та норм. З тиждень знайомились і притиралися, потім все пішло добре – люди все ж таки дорослі.
– Для журналістської/блогерської роботи хвилинку знаходиш?
– Раз на тиждень намагаюся переглядати закупівлі, які проводять у мерії Дніпра. Також готую клопотання у ДБР у справі про напад на мене, який відбувся ще у 2018 році через мою журналістську діяльність, але розслідування якого штучно гальмується. Консультирую бійців – і своїх, і сторонніх – всіх, хто звертається до мене – незабаром, схоже, доведеться ініціювати розслідування про махінації з бойовими виплатами в одній із бригад ЗСУ.
– Військовий щоденник ведеш?
– Поки що просто фіксую забавні епізоди, а там подивимося, може, й книгу спогадів напишу.
– Що хотів би зробити насамперед, якби війна завершилася сьогодні?
– Повернутися додому, поїхати до яхт-клубу «Вітрило», скинути яхти на воду та взяти участь у регаті по Дніпру. На честь нашої Перемоги!
Российские захватчики в Энергодаре продолжают запугивать работников Запорожской атомной электростанции. 15 июня один из представителей оккупационной «власти» по имени Александр Геннадьевич, с позывным «Волга» собрал руководителей структурных подразделений этого предприятия и заявил, что он «катается здесь от администрации».
Также он довёл информацию, что с 1 сентября 2022 года ЗАЭС должна полностью перейти под контроль россии и, соответственно, государственной корпорации по атомной энергии «Росатом». Таким образом самозванец подготавливает коллектив к встрече с новым руководством и работе по новым правилам.
Об этом сообщает национальная атомная энергогенерирующая компания «Энергоатом», являющаяся оператором всех действующих атомных электростанций Украины.
При это НАЭК подчеркивает, что заявление оккупантов не имеет никакого отношения к реальности, никакого контроля за работой ЗАЭС со стороны враждебных формирований не будет. Запорожская АЭС работает и будет работать в украинской энергосистеме и в соответствии с украинским законодательством. Её временный захват российскими военными никак не означает передачу станции стране-агрессору.
Также «Энергоатом» благодарит каждого из работников ЗАЭС за мужество, выдержку и самоотверженную работу в это сверхсложное для всей Украины время. «Продержитесь ещё немного, наша общая Победа не заставит себя ждать!» – заявляет руководство НАЭК.
Сегодня во временно оккупированном городе Приморск Бердянского района представители так называемой «народной милиции» под видом обыска похитили имущество из квартиры депутатки Запорожского областного совета Светланы Македонской. Об этом в своём Facebook-аккаунте сообщила сама народная избранница.
«А как же протокол? Понятые? Или вам мой телевизор приглянулся? Вы не учли, что живу я в многоквартирном доме и из окон вас видели соседи. Смотрите телек, убогие, пока есть чем смотреть. Вы училку наказать хотели?» – возмутилась депутатка.
Напомним, Светлана Македонская является директором приморской «Специализированной школы №1 с углублённым изучением отдельных предметов и курсов», в облсовет была избрана от политической партии “Слуга народа”, где занимает должность председателя Постоянной комиссии по гуманитарным вопросам.
«Нет, не сломить вам дух, волю, а что такое часть – вам не ведомо! Все буде Україна!!!» – завершила она свою мысль.
